Окремий закон для помилування призведе до масового звільнення громадян

 Комітет Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя не підтримує проект закону про порядок здійснення Президентом помилування.

На засіданні зазначалося, що закріпити таку пропозицію в окремому законі є недоцільним, і це суперечить принципам законодавчої техніки.

Як зауважили народні депутати, відповідно до пункту 27 частини першої статті 106 Конституції Президент здійснює помилування, а згідно з частиною третьою вказаної статті — на основі та на виконання Основного Закону видає укази і розпорядження. Крім того, підкреслили парламентарії, основні положення та поняття помилування передбачені у статтях 85 та 87 Кримінального кодексу. Тому чинні нормативно-правові акти, які регулюють питання помилування, не утворюють асиметрії у національній ієрархії джерел права на міжгалузевому рівні.

Члени комітету зазначили: положення законопроекту щодо надання права на подання клопотання про помилування засудженого (крім нього самого) таким особам як захисник, батьки, дружина (чоловік), діти, законний представник, а також народним депутатам, Уповноваженому Верховної Ради з прав людини та громадським організаціям викликає сумнів з огляду на надто широке коло осіб, яким надається відповідне право. Це може призвести до подання різними суб’єктами великої кількості однотипних звернень стосовно однієї й тієї ж людини.

Народні обранці також наголошували на тому, що правило про застосування помилування лише у виняткових випадках має розповсюджуватися не тільки на осіб, зазначених у законопроекті (люди, до яких раніше було застосовано амністію, помилування, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м’яким), а й на тих, кого раніше було неодноразово (два і більше разів) засуджено за скоєння умисних злочинів, та на засуджених за тяжкі чи особливо тяжкі злочини. У протилежному випадку, вважають члени комітету, інститут помилування може бути повністю нівельовано та за певних обставин перетворено на інструмент для масового звільнення від покарання осіб, щодо яких неможливо застосувати закон про амністію.