Під час виїзного засідання Комітету Верховної Ради з питань науки та освіти, що відбулося на Чернігівщині, народні депутати зустрілися з представниками дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладів та освітянських профспілок, а також побували у Ріпкинській ЗОШ №2, Чернігівському вищому ПТУ побутового обслуговування.
Освітяни Ріпкинського району, зокрема, розповіли про незадовільну реалізацію програми «Шкільний автобус». До опорної школи приїздять діти з 17 навколишніх сіл. Але досі тут не врегульовано питання із закупівлею пального та запасних частин для машин, частина з яких уже застаріла, не вистачає кваліфікованих водіїв відповідної категорії, не передбачено посади вихователя, який супроводжує школярів у дорозі.
За словами голови комітету Лілії Гриневич, проблеми регіону на тлі хронічного державного недофінансування галузі є типовими для всієї країни.
Критична ситуація склалася і в ПТУ та ВНЗ, які не можуть користуватись заробленими коштами. «Держказначейство не виплачує впродовж двох-трьох місяців зароблені профтехучилищами кошти. Така проблема і у вищих навчальних закладах. Ми сьогодні пересвідчились, що у місцевих бюджетах грошей на виплату заробітної плати освітянам вистачить лише на 7,5—8 місяців», — наголосила Лілія Гриневич.
На думку першого заступника голови комітету Олександра Сича, освітяни сьогодні опинилися в парадоксальній ситуації, коли «один державний орган не дає грошей, а інший — за це карає».
Якість освіти не є пріоритетом державної політики. Про це свідчать необґрунтовані цифри вартості навчання одного учня, які розраховуються не з потреб, а за залишковим принципом. Нині на утримання одного учня у сільській школі закладено 7,5 тисячі гривень. Хоча, за підрахунками директорів, ця цифра сягає від 11,5 до майже 30 тисяч гривень», — стверджує Лілія Гриневич.
Як зазначив голова підкомітету Ростислав Павленко, «державний підхід до освіти та освітян повинен бути змінений, інакше ми й надалі говоритимемо про проблеми, і щоразу серйозніші».
«Кошти в освіті необхідно наближати до споживача, як це роблять в усьому світі. Бо на місцях краще знають, що необхідно закупити, і можуть безпосередньо відповідати перед людьми за якість продукту. А нині ми маємо централізовані закупівлі шкільних автобусів, які не пристосовані до українських погодних та дорожніх реалій, чи централізовані закупівлі підручників низької якості», — підкреслила Лілія Гриневич.
Вл. інф.