Продавці повітря: за що ми платимо, що отримуємо

Причина появи нових квитанцій, про яку чиновники мовчать, насправді до банальності проста: у ЖКС з’явиться нова стаття видатків на виготовлення квитанцій. «Ємність» цієї статті значна: тільки комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» закладало в тарифи на забезпечення теплом 10 мільйонів гривень, призначених на виготовлення платіжок на оплату. Сьогодні в Одесі працює 

8 ЖКС. Можна припустити, що й 10 мільйонів гривень треба буде множити на 8 комунальних підприємств, що обслуговують житловий фонд міста. А це — 80 мільйонів гривень, або, за курсом Нацбанку, 10 мільйонів доларів. Дві великі різниці, як люблять казати в нашому місті.

Звернувши увагу на форму (йдеться про новий зовнішній вигляд платіжок), одесити в черговий раз «проковтнули» зміст документа. Мова, звісно, йде про тарифи на послуги ЖКГ.

Після чергового підвищення тарифів у Києві Володимир Рибак, а тоді він обіймав посаду віце-прем’єр-міністра України, сказав, що «кияни повинні за новими тарифами платити. Я теж киянин, я плачу за свою квартиру, скільки належить. А в Києві потрібно впорядкувати тарифи, щоб вони відповідали собівартості».

Собівартість житлово-комунальних послуг — одна з найзагадковіших і непоясненних економічних категорій в Україні. Немає в нашій країні жодної установи, відомства, міністерства, вченого, хто зміг би сказати про реальну економічно обґрунтовану ціну тарифу на ту або іншу комунальну послугу в тому чи іншому населеному пункті. Списів на цю тему зламано багато, не злічити кількості депутатів різних рівнів, які змогли ними стати, тому що обіцяли людям запровадити економічно обґрунтовані тарифи або просто знизити їх. На цій «тарифній» хвилі й удавалося їм отримати жаданий мандат.

Згідно з офіційними даними міської ради, в Одесі налічується понад 6,5 тисячі житлових будинків, що перебувають у комунальній власності. Оцінюючи цю цифру, якою так люблять хизуватися «комунальні генерали», відзначимо, що вона не відповідає дійсності. У будь-якому багатоквартирному будинку є щонайменше кілька приватизованих квартир. Є факти, коли будинок, що значиться, за інформа-

цією міської ради, в комунальній власності, приватизований на всі сто відсотків.

Оплативши виставлені рахунки за послуги ЖКГ, ми, як нормальні, переважно небагаті люди, зобов’язані самі собі поставити запитання: а за що, власне кажучи, заплатили? За те, що двори прибираються час від часу? За те, що на сходових майданчиках немає шибок? За те, що сміття вчасно не вивозиться? За непрацюючий ліфт? За колясочну, в якій розташовується перукарня або майстерня з ремонту одягу? Виходить, ЖКС одержує гроші нізащо. І поводиться так, немов він є власником будинку, в якому ми живемо — зокрема колясочних, горищ, підвалів тощо, тобто того, що належить усім мешканцям багатоквартирних будинків.

Приміром, така послуга, як опалення і гаряча вода. В Одесі лише 12 відсотків будинків мають загальнобудинкові лічильники, за якими можна визначити, скільки гігакалорій спожив будинок. Решта 88 відсотків будинків отримують платіжки на тепло за тарифами, встановленими зі стелі. Як правило, в таких будинках тарифи значно вищі, ніж в обладнаних тепловими лічильниками. Проблема оплати послуг з теплопостачання — не одеська, а загальнонаціональна. Прямих договорів з теплопостачальними організаціями споживачі не мають, вони «нібито довірили право на укладення договорів від їхнього імені ЖКС і ЖЕКам». Витрата води населенням, приміром, гарячої, обчислюється кубічними метрами, але оплачується вартість гігакалорії, витраченої на підігрів цих кубометрів. Інститут ЖКГ на запит народного депутата Володимира Бондаренка, скільки одна гігакалорія підігріває кубометрів води, дав відповідь — 22,5. На практиці за одну гігакалорію пропускається 18 кубометрів, а 4,5 — споживачі недоодержують. У результаті мешканці платять більше, а з крана тече не до нормативної температури підігріта вода. Скільки насправді потрібно платити за опалення, сказати не може ніхто — мало того, за офіційною статистикою, лише 35 відсотків будинків в Україні обладнано тепловими лічильниками. У багато-

квартирних будинках лічильників тепла просто немає. А отже, теплогенеруючі компанії визначають обсяг наданих ними послуг на свій розсуд. Жодного економічного обґрунтування для тарифів у такій ситуації немає й бути не може.

А взяти обсяги споживаної гарячої й холодної води. Більшість квартир в Україні не обладнано лічильниками. А отже, обсяги споживаної води, так само, як і в разі з теплом, проконтролювати нереально, тобто вартість послуги визначається «на око».

У таких умовах вірити казкам про те, що галузь збиткова, — це просто себе не поважати. Галузь надприбуткова, вона дає змогу заробляти гроші з повітря, не вкладаючи жодної копійки. Кабінет Міністрів збирається подарувати олігархам обленерго, що залишилися. Феноменально ліквідний бізнес, коли весь прибуток отримує олігарх, а всі видатки з утримування інфраструктури лежать на державі.

А отже, єдиний вихід у цій ситуації — це ліквідація всіх комунальних підприємств із надання «повітряних» послуг, реприватизація вже проданих обленерго, облгазів, водоканалів тощо. До того ж реприватизація без будь-якої компенсації нинішнім власникам — вони й так уже все отримали, починаючи з того, що за безцінь придбали держпідприємства, і закінчуючи надприбутками, отриманими за час їх експлуатації. Зниження тарифів у десятки разів і поступова, планомірна заміна зношеної інфраструктури, за рахунок того, що прибуток від надання послуг йтиме не в приватні кишені, а на відновлення основних фондів.

Стандартний перелік комунальних послуг в Одесі складається із 26 найменувань. Від деяких з них можна відмовитися, звернувшись до експлуатуючої житлово-комунальної організації. До речі, про ЖКС. Якщо знову говорити про юридичний бік їх існування, то всі вони практично працюють без будь-яких правових підстав. Для того, щоб вони працювали легітимно, ЖКС повинен отримати 100-відсоткову згоду всіх власників житлового будинку про те, що саме цей житлово-комунальний сервіс обслуговував даний будинок. Із цього приводу є відповідне рішення Вищого господарського суду України.

Імовірно, в 2013 році, буде прийнято новий Житловий кодекс України. Проект цього закону активно обговорюється у Верховній Раді, беруть участь у ньому й фахівці житлово-комунального господарства. Народ, за традицією, — мовчить, не підозрюючи про те, як зашморг на шиї споживача комунальних послуг затягується. Тим часом експерти у сфері ЖКГ називають новий Житловий кодекс сумнівним. Мова йде насамперед про те, що на зміну ЖКС і 

ЖЕКам прийдуть так звані, управляючі компанії, які відповідають кваліфікаційним вимогам Кабінету Міністрів.

— Усім зрозуміло, яка там корупційна складова і що за таких умов жодна нормальна компанія не зможе відповідати запропонованим критеріям. Отже, влада хоче розділити ринок житлово-комунальних послуг, віддавши людей у рабство корумпованим управлінським компаніям. Але це ж нонсенс, тому що кожен власник житла в багатоквартирному будинку має право разом із сусідами розпоряджатися й управляти ним.

Якщо власники житла не об’єднаються, то вони можуть залишитися без власності, на вулиці. Саме це треба доносити до людей, які повинні запам’ятати, що в разі відмови колективно управляти своїми будинками українська влада перетворить їх на бездомних рабів.

А поки що, щоб не пропасти поодинці, треба боротися за право платити не за фантастичні, а за реальні житлово-комунальні послуги. Треба просто відмовлятися за них платити.

На думку юристів, це нічим не загрожує людям. Це саме той випадок, коли влада вкусила саму себе за хвіст, тому що наявний стан української судової системи й виконавчої служби робить практично неможливим масове «покарання нечестивих комунальних боржників».

По-перше, імовірність того, що ЖКС подасть позов саме проти вас, — надзвичайно мала. Особливо, якщо сума вашої заборгованості — в межах декількох тисяч гривень, оскільки неплатників — багато тисяч, а юристів у приміщеннях ЖЕКів — одиниці.

Не треба беззаперечно визнавати свою заборгованість перед ЖЕКом. Відбивайтеся всіма силами, подавайте зустрічний позов, наполягайте, що не отримали практично жодних послуг, а якщо якісь і отримали, то ці послуги були неналежної якості; використовуйте будь-які процесуальні зачіпки, щоб потягнути справу. Коротше, демонструйте всю свою рішучість відстояти свої права, щоб не бути нахабно пограбованими невідомо ким. Під час розгляду справ про утримання комунальних боргів люди зазвичай з’ясовують багато речей: наприклад, що бойлер, який є частиною їхнього багатоквартирного будинку як цілісного майнового комплексу, а отже, їхньою спільною власністю, використовується невідомо якою конторою «Роги й копита», яка виставляє рахунки за тепло й гарячу воду власникам-мешканцям! Або що хмарочос або супермаркет будують саме на їхній прибудинковій території.

Як неважко здогадатися, середньому українському неплатникові, за статистичною ймовірністю, набагато більше за-

грожує падіння цегли на голову, ніж розплата з ЖЕКом.

Рентабельність позову для ЖЕКів — мінусова, тобто насправді для 

ЖЕКів немає ніякого економічного сенсу з вами судитися. Оскільки юристи й суд в остаточному підсумку стануть їм дорожче, ніж вдасться стягнути з боржників.

Звісно, було б абсолютно неправильним стверджувати, що в системі житлово-комунального господарства працюють ледарі й фахівці-крадії. Зустрічаються й такі, сперечатися не будемо. Але сьогоднішній стан усієї житлово-комунальної галузі, її фінансування, організаційна структура, система управління — це рудимент, відрижка минулої епохи, коли на ЖКГ ніхто не звертав уваги.

Нещодавно народний депутат України Сергій Гриневецький працював у ЖКС «Черьомушки» і «Хмельницький». Директор комунального підприємства ЖКС «Хмельницький» Валерій Уривко розповів, що у формі оплати за послуги ЖКГ від населення, що мешкає в 800 будинках, які обслуговує ЖКС, надходить 2 мільйони гривень. Багато? Мізерно мало. Із цієї суми 52 відсотки йде на податки й нарахування по фонду заробітної плати. Решта 48 відсотків зібраних коштів — це зарплата працівників ЖКС. На проведення поточного ремонту залишається лише 50 (!) тисяч гривень. На ці кошти потрібно оплатити автовишки для підрізування дерев, машини для вивезення сміття, збирання й вивезення снігу, роботу орендованих газонокосарок. ЖКС «Хмельницький» у боргах як у шовках!

Будьмо чесні: звідки можуть з’явитися в ЖКС кошти на проведення, скажімо, поточного ремонту житлових будинків? Меценатів, що бажають вкласти гроші в реформування житлово-комунального господарства в Україні не зафіксовано. Міський бюджет не в змозі профінансувати видатки ЖКС. Виходить, глухий кут?

Напевно, так, глухий кут. Але вихід є. Скажімо, за пропозицією директора ЖКС «Хмельницький» потрібно забезпечити комунальників мінімальним набором техніки — газонокосарками, бензопилами, самоскидом, мотокультиватором, трактором, поливомийною машиною. Приблизний кошторис на придбання — 2 мільйони гривень. З’явиться механізація — можна підвищувати якість послуг хоча б декількох у переліку із 26 видів комунальних послуг. Це — перший крок. Другий — поквартальний поточний ремонт. Є й третій, і наступний кроки. Важко зробити перший крок, але зробити його просто життєво необхідно.

Одеса.