Позичальники, котрі мають прострочені кредити, зіштовхуються з наполегливими, а іноді й агресивними діями банків і колекторів із «вибивання» заборгованості. Де він, шлях до компромісу?
Заручники кредитів
«Від суми та від тюрми не зарікайся», — каже народна мудрість. Людина, що купує холодильник або телевізор у кредит, стає не тільки власником необхідної речі, а й бере зобов’язання перед банком у строк і в повному обсязі погасити взяту суму й відсотки. Однак життя непередбачуване й часто підносить важкі випробування, коли ми до цього найменше готові.
Так сталося з Тетяною Афанасьєвою (на знімку). «У 2007 році я взяла валютний кредит у банку «Камбіо». Поки було постійне місце роботи, справно погашала позику й відсотки. Коли втратила роботу, намагалася по можливості вносити якісь суми. У 2009 році занедужала мама, і почалися серйозні фінансові проблеми. Я потрапила до боргової ями. Через більш як півтора року довідалася, що банк відправив документи за моїм боргом до державної виконавчої служби. Юристи вважають цей крок не зовсім законним. Щотижня виконавці стали приходити до мене з рішенням суду про примусовий вхід до квартири. Довелося звернутися до суду із заявою, що документи, передані банком, містять порушення. Подала й клопотання про зупинення дій виконавців на час розгляду справи в суді. Зверталася до директора банку із проханням про реструктуризацію боргу, але отримала відмову. Коли брала кредит, курс був 5,05 гривні за долар, а в 2008 році він зріс до 8 гривень. Нині банк вимагає оплатити залишок за кредитом й відсотками, сума яких удвічі перевищує первісну позику».
Ще однією людиною, що зіштовхнулася з неможливістю в строк і в повному обсязі розплатитися за кредитами, став відомий художник-ювелір Юрій Кочубеєв. «Я хотів відкрити в Донецьку школу ювелірного мистецтва. Знайшов приміщення й під його придбання взяв цільовий кредит. Це був напівпідвал у занедбаному стані. Власними руками ми наводили у ньому лад. Ще знадобився кредит на ремонт приміщення. Обидва кредити було оформлено в банку «Камбіо». Я був найпедантичнішим платником цієї установи починаючи з 2007 року до моменту, коли мене збила вантажівка. Тепер я інвалід другої групи. Коли опам’ятався в лікарні, нейрохірург сказав: «Через 5—6 місяців будемо пробувати вставати», — згадує майстер.
«Я годувальник родини із 5 осіб, — продовжує Юрій. — Видатки за кредитами і з утримання родини через лікування збільшилися. Почавши адекватно міркувати, попросив дружину поїхати в банк із довідкою із травматології й домовитися про відстрочку. Співробітниками банку було складено «протокол робочої зустрічі», що давав перепочинок у платежах на півроку. Тільки-но минуло 6 місяців, відстрочка перетворилася на прострочення на суму 90 тисяч гривень, які накручували на себе відсотки, пеню й штрафні санкції. І ця сніжна грудка котилася вниз. Коли укладав договір, ставка за кредитом дорівнювала 19 відсотків, за того, що в інших банках вона була в межах 15—16,5 відсотка. У червні 2008 року ставка зросла до 25 (!) відсотків. Виписавшись із лікарні, поїхав у банк, щоб знайти рішення щодо умов погашення кредитів. Мені дали зрозуміти, що договори в мене просто «розривні», і мене, дослівно, «пошматують» за ними. Я не вірив цьому. І дарма».
За словами художника-ювеліра, до нього стали постійно телефонувати з погрозами й вимогами терміново погасити кредит. Нині Кочубеєв виплатив близько 70 відсотків позики. «Під час спроби домовитися з банком про сплату залишку суми мені заявили, що я виплачував тільки відсотки, а тіло кредиту зобов’язаний погасити окремо. Нещодавно повідомили, що банк передав документи до виконавчої служби для примусового стягнення заборгованості».
В обох випадках наявні не тільки важкі життєві обставини позичальників, а й повне небажання банку зробити кроки назустріч і знайти компромісні рішення, не доводячи справу до суду й втручання виконавчої служби. Крім того, очевидна й інша проблема: люди просто не читають кредитні договори, і лише коли настають важкі наслідки, розуміють, під чим підписалися.
Банки готові співпрацювати, клієнти — не завжди
У банкірів — свій погляд на конфліктну ситуацію. Представник одного з місцевих відділень великого українського банку з іноземним капіталом зізнався в розмові з кореспондентом, що клієнти із проблемними кредитами — постійний головний біль. «Якщо позичальник хоче вибратися з «фінансової ями», банк завжди готовий піти йому назустріч. Це може бути реструктуризація боргу, заміна валюти кредиту, продаж кредиту іншому банку та інші заходи. У нас було багато проблемних клієнтів, які зверталися по допомогу, і ми йшли назустріч. Важко, але кредити погашалися, люди йшли від нас із позитивною кредитною історією. Але були й такі, хто не бажав щось робити для вирішення питань за своїми обов’язками, а потім звинувачував банк у «вибиванні» боргів будь-якими методами».
До втрати роботи або проблем зі здоров’ям банк готовий поставитися з розумінням, запевнив співрозмовник. Але головне — бажання клієнта розв’язати проблему. «Як кажуть у середовищі банкірів: «Мало видати кредит, його треба ще й погасити». Однак банк не прагнутиме, щоб у рахунок боргу забирати в позичальника телевізор, холодильник або машину, тому що зберігання й реалізація цих предметів не є його функцією. Тому залагодити проблемні питання разом із клієнтом — головне завдання», — підкреслив представник банку.
Якщо домовитися із клієнтом про погашення кредиту не вдається, банки можуть продати проблемну заборгованість колекторам. Тоді позичальник ризикує піддатися різним видам впливу, аж до морального тиску й погроз. Водночас часто підвищується процентна ставка за кредитом і нараховуються додаткові штрафні санкції — тоді заборгованість зростає в кілька разів. Але треба зазначити, що частіше колектори долучаються до роботи в разі невеликих споживчих кредитів на техніку або готівкою. До того ж, відповідно до постанови НБУ, продаж заборгованості неможливий без письмової згоди позичальника. Здавалося б, усе чітко відрегульовано, і ситуацій, що призводять до трагедій, бути не повинно. Але часто банки зловживають юридичною непоінформованістю позичальників.
Непогашений борг — неповернений депозит
Ситуація із простроченими кредитами в Україні набуває статусу хронічного явища.
Отже, населення продовжує накопичувати борги, за які потім не може розплатитися. Ця ситуація небезпечна ще й тим, що, не отримавши вчасно коштів від позичальників, банк буде не в змозі розплатитися зі своїми вкладниками, що загрожує не тільки особистими трагедіями, а й соціальними потрясіннями в масштабах країни. Крім того, в банках теж працюють звичайні люди, чия зарплата залежить від вчасного погашення виданих кредитів.
У більшості випадків позичальник потрапляє до категорії «проблемного» через безвідповідальність, піддавшись рекламі про низькі відсотки або незначні щоденні виплати й не розрахувавши свої можливості регулярно погашати заборгованість. Але серед тих, хто опинився в борговій ямі, багато людей, що справді зіштовхнулися з важкими життєвими випробуваннями. Розробити механізм допомоги цим людям — важливе завдання для держави, банків і правозахисних організацій.
Перелік таких заходів було сформульовано на третьому з’їзді споживачів фінансових послуг, що відбувся у вересні цього року. З боку держави необхідно створити реєстр неплатоспроможних позичальників, які стали такими внаслідок форс-мажорних обставин: втрата здоров’я, матері-одиначки, інваліди та інші особи, які можуть документально підтвердити факт надзвичайних обставин, ідеться в резолюції з’їзду. Цей реєстр дасть змогу визначити коло осіб, що потребують допомоги. Крім того, необхідно розробити механізм, який дає змогу банкам списувати відсотки, штрафні санкції або тіло кредиту для учасників цього реєстру шляхом або компенсації з бюджету, або дозволу банкам зараховувати ці збитки на валові видатки. У регіонах України треба створити громадські приймальні із захисту прав споживачів фінансових послуг, в яких буде надаватися правова підтримка й вестися просвітительська робота з підвищення фінансової та юридичної грамотності позичальників. З метою створення типового договору споживчого кредитування для всіх банків потрібно вводити в дію директиву Європейського Союзу 2008/48/ЄС «Про кредитні договори для споживачів». А також чітко регламентувати роботу колекторських організацій, щоб усунути так званих «чорних» колекторів».
Ці пропозиції, можливо, поліпшать ситуацію й допоможуть тим, хто потребує, впоратися з боргами. Але можуть призвести й до протилежного ефекту: позики отримуватимуть наближені до керівництва банків клієнти, а потім, через фіктивні довідки, їхні борги списуватимуть. Тоді як ті, кому справді потрібна допомога в погашенні кредиту, не матимуть змоги її отримати.
Донецька область.
ДОВІДКОВО
За даними НБУ на серпень 2012 року, фізичними особами було отримано кредитів на суму 114 мільярдів гривень, із них проблемні становлять 22 мільярди гривень. Цей показник вищий, ніж у кризові 2009—2011 роки.
ДОВІДКОВО
Пік ситуації з невиплатами за зобов’язаннями фізичних осіб припав на 2010—2011 роки. У самий розпал кризи, в серпні 2009 року, Правління НБУ видало постанову №461, в якій банкам було представлено перелік рекомендацій із роботи з проблемними позичальниками, а також пам’ятку клієнтові, як бути, якщо він потрапив у складне фінансове становище. За даними Нацбанку України на серпень 2012 року, 20 відсотків кредитів, виданих фізичним особам, були прострочені.
Фото автора.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
