Місто Ватутіне, що на Черкащині, наймолодше в області. Побудували його у середині минулого століття з чистого аркуша разом з відкриттям шахт з видобутку бурого вугілля. Назвали на честь радянського полководця М. Ватутіна. Нове місто, красиве, ошатне і затишне, відразу стало візитівкою краю. Шахти, десятки підприємств, створених для обслуговування вугільних розрізів, давали людям роботу. Розвинена соціально-культурна інфраструктура якнайкраще задовольняла потреби ватутінців. Однак у 1997 році без наукового обґрунтування і технічної доцільності розчерком владного пера шахтоуправління закрили. Відтоді й почався занепад славного шахтарського міста.

Де поділося п’ять мільйонів — невідомо

Найбільша біда, яка звалилася на голови ватутінців, — тотальне безробіття. Тисячі шахтарів, робітників обслуговуючих підприємств, сотні фахівців умить залишилися без засобів до існування. Виплачена урядом компенсація розтанула, як сніг. Обіцяне відкриття нових виробництв так і не відбулося. Натомість лави безробітних поповнювали колишні енергетики, автомобілісти, будівельники. Припинили роботу ТЕЦ, асфальтобетонний, деревообробний заводи, будівельно-монтажні управління, експериментально-механічний завод, філія заводу шахтної автоматики, зупинились АТП, механізовані колони, будівельні управління. Сьогодні на одне вільне робоче місце претендує 200 ватутінців.

— Коли закривали шахти, — розповідає міський голова Ватутіного Василь Гончаренко, — обіцяли, що на створення робочих місць виділять близько 72 мільйонів гривень. Проте, на жаль, місто не отримало й третини від задекларованої суми. Нічого не вийшло і з відкриттям нових виробництв. Зокрема, зі спорудженням сучасного заводу склопластикових труб. На реалізацію цього задуму з держбюджету було виділено перший транш — п’ять мільйонів гривень. Проте чи то духу, чи то розуму не вистачило в ідейних натхненників проекту, і підприємство, про яке було багато розмов, стало міфом. Де поділися п’ять мільйонів, відкраяних з бюджетного «пирога», також залишилося для ватутінців таємницею.

Нинішнього літа колишньому робітничому місту виповнилося 65 років. З них останні п’ятнадцять не найкращі. Це були роки, вважає Василь Олександрович, самовиживання міста та його жителів. Чимало колишніх гірників розпрощалися з Україною і переселилися у шахтарські селища Росії. Багато виїхало на копальні сусідньої держави на тимчасові заробітки. Частина мешканців опинилася у пошуках роботи за кордоном: у Чехії, Португалії, Іспанії, Італії. Колишнє місто молодості поступово здавало не тільки економічні позиції, а й соціально-культурні, демографічні.

— Постаріло не лише населення Ватутіного, — веде далі міський голова. — Потребує негайної реконструкції та ремонту майже вся міська інфраструктура. Власними силами ми здійснити цього не можемо. З 2011 року маємо статус депресивної території. Кілька підприємств, які ще працюють, — хлібокомбінат, ремонтно-механічний завод, комбінат вогнетривів — не можуть достатньо наповнити його бюджет. Лише завдяки державним субвенціям модернізуємо мережі водо- і теплопостачання, ремонтуємо дороги, налагоджуємо вуличне освітлення. Сьогодні маємо першочергове завдання — побудувати станцію знезалізнення води.

Великі надії покладає Ватутінська міська рада та міськвиконком на реалізацію Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів». Зокрема, на запровадження спеціального режиму інвестиційної діяльності для шахтарських населених пунктів. Свої пропозиції щодо здійснення заходів стимулювання у рамках виконання цього Закону ватутінці вже надіслали на розгляд уряду.

Треба зазначити, що поле діяльності як для зарубіжних, так і для внутрішніх інвесторів, у колишній шахтарській столиці Черкащини широке. Після демонтажу ТЕЦ та брикетної фабрики у місті вивільнено близько 20 гектарів виробничих площ, які мають водопостачання, залізничне сполучення, оснащені газопроводом, електропостачанням. Сподіваються ватутінці й на те, що знову запрацює у місті м’ясокомбінат, який нині законсервовано, наберуть промислових обертів завод вогнетривів та інші підприємства, які вдалося зберегти.

Із «славного колишнього»  потягом не виїхати

Прогулюватися рівними, як стріла, проспектами та вулицями Ватутіного цікаво. Вся забудова — це двоповерхові міцні «сталінські» споруди. Прикрашені ліпленням, класичними білими колонами та символами розвиненого соціалізму, як-от величний Будинок культури з пам’ятником вождю світового пролетаріату (на знімку). За «бронебійними» стінами будівель розмістилися органи місцевого самоврядування, школи, позашкільні навчальні заклади, бібліотеки, філія медичного коледжу, частина житлового фонду. Вигляд Ватутіного «псує» лише дев’ятиповерховий житловий будинок. Проте цей пострадянський «монстр» на все місто один і погоди, врешті-решт, не робить. Зате є 43 житлові п’ятиповерхівки і понад 100 добротних двоповерхових котеджів! Саме тут, поміж тінистих алей, можна знімати фільм про радянський період 40—50-х років ХХ століття або просто поринути у ностальгію чогось давно забутого...

— Ви помітили, що, попри економічні труднощі, наше місто чисте і впорядковане? — не без гордощів показує на проспект Дружби начальник відділу соціально-економічного розвитку міськвиконкому Тетяна Канчуківська. — Велику допомогу з благоустрою вулиць, парків та скверів надають підприємці. Нині у нас зареєстровано 29 підприємств малого та середнього бізнесу, 829 фізичних осіб—підприємців. За шість місяців 2012 року суб’єкти підприємницької діяльності створили 245 нових робочих місць. Для Ватутіного це добра допомога.

— Утім, — зазначає Тетяна Анатоліївна,— у сфері підприємницької діяльності є чимало підводних каменів, і не всі, хто взявся за цю справу, можуть їх подолати. У 2012-му скасували свою реєстрацію 65 фізичних осіб та три підприємства. За 6 місяців цього року порівняно з січнем—травнем 2011 року надходження до місцевого бюджету зменшилися на 189,8 тисячі гривень.

І все ж, усупереч численним проблемам, характерним для більшості невеликих українських міст, ватутінці не втрачають надії на покращення економічної ситуації, на створення нових підприємств і робочих місць. «Ми хочемо жити, а не виживати, — не раз доводилося чути під час зустрічей з мешканцями. — Хочемо, щоб наші діти мали нормальні умови навчання, розвитку, відпочинку. Щоб у місті зростала кількість не барів, а дитячих та спортивних майданчиків, щоб був міський басейн».

— Раніше у Ватутіному було одинадцять дитячих дошкільних закладів, — розповідає разом зі своїми колегами завідувач дитсадка «Теремок» Антоніна Курганюк (на знімку друга справа). — Тепер залишилося лише чотири. Для найменших мешканців міста проводять багато заходів та свят. І все ж хотілося б, щоб було дитяче кафе, нові атракціони, гральні майданчики, частіше приїжджав театр.

— Щоб ми могли залізницею, як раніше, без проблем добратися до обласного центру та інших міст, — додають вихователі «Теремка». — Бо тепер через урядове «покращення для народу» та скорочення Укрзалізницею потягів вибратися з Ватутіного доступним залізничним транспортом стало неможливо.

Ось такі турботи, великі і малі, хвилюють жителів міста, розташованого у центрі України. Хотілося б, щоб стали вони такими ж близькими і нагальними для влади. Щоб про місто у стилі ретро не згадували у минулому часі як про «славне колишнє». Щоб завжди був для Ватутіного теперішній добрий час.

Фото автора.

Довідково

Населення Ватутіного становить 18 тис. 178 мешканців. Жителі пенсійного віку — понад 6 тис. осіб. Діти та молодь віком до 18 років — 2 тис. 612 осіб. У 2010 році народилося 137 дітей, померло — 290 осіб. У 2011 році народилося 150 немовлят, померло — 295 осіб.

Довідково

Загальна сума надходжень від суб’єктів підприємницької діяльності за 6 місяців 2012 року становила мільйон 509 тис. гривень. Питома вага надходжень у загальній сумі становить 17,1 відсотка, що перевищує середньообласний показник на 4,9 відсотка.