Один із Розстріляного відродження

— Коли 1982 року ми вирішили відзначити 100-ліття славетного земляка, — згадує заслужений художник України, лауреат премії ім. М. Бойчука Богдан Ткачик, — то про нього мало хто знав. Але Ігор Герета таки організував вечір пам’яті Бойчука у художньому музеї. Перед цим я побував у Леся Танюка, який тоді працював у Москві, з листом, адресованим академіку Андрієві Сахарову. Ми просили його написати до Тернопільського обкому партії — щоб дозволили вшанувати видатних вихідців краю Леся Курбаса і Михайла Бойчука. Лист від Сахарова надійшов. А вже через десять років у Романівці встановили пам’ятник братам Бойчукам, назвали їхніми іменами вулиці, заснували премію імені Михайла Бойчука. Її вручала його дочка Ганна — вона приїхала з Мюнхена, де працювала на радіо «Свобода». Тоді ж у Тернополі відбулася перша Всеукраїнська виставка художників-монументалістів.

Біля пам’ятника Михайлу та Тимофію Бойчукам зібралися односельці, школярі, студенти, митці з Тернополя, Києва, Львова. Вони прибули до Романівки Теребовлянського району на Тернопільщині на 130-річний ювілей одного з провідних митців України ХХ століття — представника Розстріляного відродження Михайла Бойчука. Тут відбулися урочистості і панахида. Брати прославили це глухе галицьке село на весь світ. До слова, Романівка — батьківщина і народного депутата, учасниці визвольного руху Слави Стецько.

Михайло Бойчук навчався малярському мистецтву у Львові, Відні, Кракові, Мюнхені, Парижі, містах Італії. Заснував свою школу, відому як «бойчукісти». Разом з учнями створив понад 20 монументальних розписів. Серед учнів Михайла був і його молодший брат Тимко, не менш талановитий, але через хворобу він пішов з життя у 26 років.

З 1917-го Михайло Бойчук працював у Києві, був одним із засновників та професором Української академії мистецтв. 1937 року разом з кількома учнями розстріляний енкавеесниками. Майже всі монументальні твори «бойчукістів» знищили, а прізвище майстра стало забороненим.

А ось у родині професора Львівської академії мистецтв Ярослава Кравченка ніколи не забували Михайла Бойчука, адже батько пана Ярослава Охрім Кравченко був учнем художника.

— Він після заслання в Сибіру приїхав до Львова і розвивав традиції школи «бойчукістів», — згадує професор. — У нас в домі ім’я Михайла Бойчука вимовляли з трепетом.

Ярослав Кравченко написав книжку «Школа Михайла Бойчука. 37 імен», видав альбом-каталог його творів з музейних і приватних колекцій. Він подарував їх бібліотеці Романівки.

Сільський голова Ганна Кацан показує щойно видану книжечку про рідне село. На чільному місці у ній — брати Бойчуки. Односельці пишаються славетними земляками. Сама Романівка, на жаль, занепадає. Багато хат стоять пусті. Людей більше помирає, ніж народжується. Молоді у селі мало — хто перебрався до міста, хто виїхав за кордон. У школі — трохи більше 50 учнів. Чи народжуватиме Романівка й надалі такі потужні таланти?

Тернопільська область.