Мабуть, у цьому є якийсь вищий сенс. У Березовій Рудці на Пирятинщині не раз бував Тарас Шевченко. А пізніше тут зіп’явся на ноги маленький Дмитрик Луценко, що згодом став відомим українським поетом-піснярем. Від 1990 року на честь земляка, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Шевченківської премії, тут проводять традиційне обласне пісенно-мистецьке свято «Осіннє золото».
На ньому відзначили й лауреатів літературно-мистецької премії імені Дмитра Луценка «Осіннє золото». Дипломи і нагрудні знаки їм вручив заступник голови управління Українського фонду культури Леонід Андрієвський. Лауреатами стали хоровий колектив «Журавка» Центру художньої і технічної творчості міста Києва, композитор Тетяна Стаматі-Оленєва, поетеса Тетяна Майданович, депутат Київради Алла Шлапак.
Відбувся й обласний конкурс на краще виконання пісень на слова Дмитра Луценка. Переможцем тут став чоловічий хор із Миргорода, який подарував слухачам пісню «Осіннє золото». Завершилося дійство великою концертною програмою за участю лауреатів премії імені Дмитра Луценка різних років. Цікаво, що у 2012-му відзначає свій ювілей пісня, яка стала гімном столиці — «Києве мій», написана на слова поета Ігорем Шамо. Вона й була заключним акордом заходу.
Під час свята працювала виставка виробів народних майстрів та вихованців творчих гуртків і студій Пирятинського району. А серед почесних гостей була і дружина Дмитра Омеляновича — Тамара Іванівна, яку називають берегинею творчої спадщини поета. Кожного року у ці вересневі дні приїздить вона до Березової Рудки на свято, щоб ще й ще розповідати тутешнім мешканцям про їхнього славного земляка, про його творчість, про те, як любив він рідну землю і її людей. Тамара Іванівна передала до Березоворудківського краєзнавчого музею нову книжку поезій Дмитра Луценка «Криниця його кохання», де вміщено раніше не публіковані твори.
Полтавська область.
