На Миколаївщині довкола проблемної спадщини Ракетних військ стратегічного призначення — шахтно-пускових установок черговий скандал. Цього разу приводом для публічного обговорення стала інформація про розривання мародерами могильника з надтоксичним ракетним паливом на території Первомайського району, яку оприлюднив в Інтернеті регіональний медіа-координатор громадянського руху «Спільна справа».
«Факти» про злом контейнерів та начебто пролите ракетне паливо, дуже швидко завели населення області «у ступор». Зважаючи на те, що сенсаційна інформація спровокувала шквал неоднозначних випадів у соціальних мережах, спрямованих на збурення напруження, голова Миколаївської ОДА доручив правоохоронним органам, державним інспекторам з охорони довкілля та спеціалістам, що знаються на стратегічних питаннях, перевірити стан ракетних шахт.
Про результати заявили на широкий загал прес-служби прокуратури Миколаївської області та облдержадміністрації. З офіційних повідомлень стало відомо, що «в контейнерах шахтно-пускових установок, які перебувають на території Первомайського району, містилося не ракетне паливо, а непридатні агрохімічні відходи, котрі вивезено з території України».
В офіційних заявах-спростуваннях зазначається: «Восени 2011 року за фінансування Міністерства екології та природних ресурсів було організовано вивезення непридатних до використання пестицидів (агрохімічних відходів) з об’єкта №51 у кількості 48,7 тонни до Республіки Польщі. Так, у присутності комісії у складі представників Державної екологічної інспекції в Миколаївській області, УСБУ в Миколаївській області, Держінспекції цивільного захисту та ТБ Первомайського РВ УМВС в Миколаївській області, Первомайської РДА та представників ТОВ «СІ Буд Сістем», ТОВ «С.І. Груп Консорт Лтд.» торік у жовтні всі непридатні до використання пестициди (агрохімічні відходи в кількості 48,7 тонни), які тут зберігалися у транспортних тарах, було завантажено на автомобілі та вивезено з об’єкта №51 до Республіки Польщі. Нині всі 19 бетонних контейнерів, в яких зберігалися агрохімічні відходи, — порожні, а факти про розлите ракетне паливо, оприлюднені представниками громадянського руху «Спільна справа», свого підтвердження не знайшли. Стан колишніх ШПУ залишається незмінним».
Із такого докладного коментарю ажіотаж довкола цієї теми переводиться в іншу площину: з’ясовується, що колишні стратегічні об’єкти спрацювали для цивільного захисту!
Як поділився з «Голосом України» житель Степківської сільської ради (на території якої розташовуються ракетні шахти), швидше за все, «деза» про розлите надтоксичне паливо закинута мародерами, які пробують потроху зрізати елементи шахтних металевих конструкцій та здавати їх на метал. Мовляв, місцеве населення до шахт не має ніякого діла. Це «діло» «провокаторів», які, щоб застерегти своїх конкурентів (таких самих «металістів»), у такий спосіб відлякують їх від цієї території. А громадські активісти з руху «Спільна справа», не перевіривши достеменність фактів, просто спіймалися на гачок фальшивки та спровокували черговий спалах уваги населення.
Проте голова Первомайської районної ради Леонід Цвігун вважає «ракетну спадщину» тяжкою ношею для сільських громад. До речі, лише у цьому районі налічується близько півсотні шахт, в яких колись зберігали бойові ракетні установки. У розмові з цього приводу з «Голосом України» Леонід Афанасійович назвав найбільшим головним болем те, що всі землі колишніх ракетних військ, які розташовуються на територіях сільських рад району, й далі належать до Міністерства оборони України. Оскільки ракетні установки давно демонтовано, самі шахти, з позиції військових, вже не несуть стратегічного значення і тому не охороняються.
Тим часом ці об’єкти досі не законсервовано відповідно з цивілізованими нормами техніки безпеки. Територіальні громади не можуть узяти на себе цю функцію, бо на це в них немає повноважень. Справді колізія. З одного боку, покинуті ракетні шахти і далі залишаються майном неіснуючих ракетних полків. З другого — шахти залишилися «стояти» на землях, які належать до територій конкретних сільських рад. І все-таки офіційно це не їх землі, бо вони закріплені за Мін-оборони.
Очільники сільських громад через ракетні могильники з кожним роком мають дедалі більше клопоту. Розриті шахти глибиною декілька десятків метрів — це ще й потенційна небезпека для особливо «допитливих» (і не тільки дітей, а й дорослих). Одне слово, нічийна спадщина Ракетних військ стратегічного призначення нині для регіону переросла в розгалужений клубок соціальних проблем, про розв’язання яких на місцевому рівні не може бути й мови.
Фото автора.
Такий вигляд має шахта, глибиною 35 метрів, в якій до 1999 року була шахтно-пускова установка. Це високозахищена фортифікаційна споруда, виконана технічно з апаратурним відсіком, захисним пристроєм, стаканом. Знімок зроблено в одному з унікальних військових музеїв світу — Музеї Ракетних військ стратегічного призначення на кордоні Первомайського району Миколаївської області та Голованівського району Кіровоградської області, де розташовувався командний пункт ракетного полку 46-ї ракетної дивізії Ракетних військ стратегічного призначення.
