Своє сімдесятиріччя австрійський музикант, композитор і диригент Курт Шмід (на знімку) відзначив у Луганську.

Коли йому запропонували стати художнім керівником Луганського симфонічного оркестру, Курт Шмід навіть не знав, де цей Луганськ. Його товариш, який їздив Україною з економічною місією від торгово-промислової палати Австрії, попросив Курта допомогти організувати культурну програму цих візитів. Це було привабливо. Адже Шмід ніколи не був в Україні, а ще з’являлася можливість попрацювати одразу з декількома симфонічними оркестрами. Гастролі в Україні були розписані без пауз. Після концерту австрійця саджали в поїзд і — наступне місто.
— Я навіть не підозрював, в який бік їду, — сміється пан Шмід. — Ось так приїхав до Луганська, став працювати з оркестром. Музиканти вже знали, що я представник традиційної віденської музичної школи, і їм це було цікаво. Я позаймався з колективом лише три дні — і ми дали перший концерт віденської музики. А після нього до мене підійшли керівники оркестру, музиканти, подякували за роботу і зробили привабливу пропозицію — стати художнім керівником колективу. А я навіть не розумів, в якій точці України перебуваю. Після напруженої роботи в голові все переплуталося... Пам’ятав тільки, що Луганськ — найсхідніше місто країни. А як діставатися сюди з Відня? Незрозуміло... Але я завершив сорокарічну кар’єру соліста оркестру у Відні і був вільний. Розмірковував так: свій камерний оркестр удома в мене вже є, чому б не попрацювати тепер із симфонічним?
Була ще одна причина погодитися — колектив. До цього Курт Шмід працював з п’ятнадцятьма оркестрами, і йому досить одного погляду під час першого знайомства з музикантами, щоб визначити, як вони гратимуть. Важливо все: і як вони тримають інструмент, і як сидять, і які в них обличчя, очі. До речі, в луганчан він одразу помітив погані інструменти і засумнівався в якості їх звучання. Але виконавці грали, віддаючи музиці всю душу, і повністю компенсували цей недолік. Ось так і працює австрійський диригент із луганським оркестром уже майже десять років. За цей час колектив часто бував в Австрії, виступав там у Великому залі віденського Концертхауза, де до нього ще не було жодного українського оркестру, а також у Золотому залі віденського Музикферайна, де разом із хором Луганського національного університету імені Т. Шевченка виконав Дев’яту симфонію Бетховена. За період співробітництва Курта Шміда із симфонічним оркестром Луганської філармонії тут уперше виконано також «Карміну Бурану» Орфа, «Стабат Матер» Перголези. У 2007-му робота маестро в Україні відзначена орденом Президента «За заслуги» ІІІ ступеня. Цього ж року він отримав почесний знак «За розвиток Луганської області» і почесну відзнаку «За заслуги перед Луганськом». Це цілком заслужені нагороди. За допомогою Курта Луганський симфонічний оркестр записав понад десять дисків, які нині вуже затребувані в багатьох країнах. Дев’ята симфонія Бетховена, наприклад, розійшлася 15-тисячним тиражем, і про луганських музикантів довідалися не тільки в Європі, а й в Японії. Завдяки старанням художнього керівника, оркестр сьогодні грає на високому європейському рівні, за що йому присвоєно звання академічного.
Своє 70-річчя пан Шмід відзначив у Луганську двома великими концертами. Перший мав «австрійський ухил», частину творів раніше ніколи не виконували. А другий складався із творів самого Шміда. У концерті взяли участь дитячий хор, молоді виконавці, яким композитор, диригент і педагог дав путівку у творче життя, допоміг зазвучати їхнім голосам на великій академічній європейській сцені. До Луганська цього разу він приїхав не один, а зі своїми друзями — відомим австрійським дизайнером, художником-ілюстратором, філософом, професором Віденської Академії мистецтв Петером Котосек і його дружиною — поетесою і художницею Елізабет. Вони читали лекції в університеті, ходили на репетиції Курта, пили каву в невеличкій кав’ярні біля Луганської філармонії і, здається, розуміли, чому їхнього товариша так тягне до Луганська.
 
Луганськ.
Фото прес-служби Курта Шміда.