У «Голосі України» від 4 квітня ц. р. під рубрикою «Фотофакт» було вміщено інформацію про новий пам’ятник Володимиру Висоцькому в Одесі, в саду скульптур Літературного музею. Але в місті збираються відкрити ще один пам’ятник Висоцькому — біля кіностудії (ініціатор і спонсор — Ігор Марков, лідер партії «Родина», автор проекту — одесит Олександр Князик). Від обговорення цього проекту одесити були ізольовані й одразу підняли потужну протестню хвилю. В Інтернеті до 5 квітня вже було 1,5 тисячі підписів проти пам’ятника. А наша редакція одержала від одеських кінематографістів заяву, яку публікуємо нижче.
ЗАЯВА одеських кінематографістів
Наприкінці березня ц. р. з повідомлень ЗМІ стало відомо, який саме пам’ятник Володимиру Висоцькому організатори відповідного конкурсу мають намір установити біля входу на Одеську кіностудію. У зв’язку з цим Правління Одеського відділення Національного союзу кінематографістів України уповноважене заявити наступне.
За нашим переконанням, шляхетна ідея увічнити пам’ять про Висоцького саме на Одеській кіностудії, з якою пов’язані найкращі дні його життя і найкращі його екранні роботи, — ідея ця настільки прекрасна, наскільки й відповідальна. У тому числі і для меценатів.
На жаль, на практиці меценатство перетворилося на передвиборні акції окремих політиків.
Влаштовувачі конкурсу проектів пам’ятника не вважали за потрібне повідомити нас про це прекрасне починання пана Маркова, вважаючи, вочевидь, що кінематограф у створенні образу Висоцького в масовій свідомості був чинником третьорядним. Ми довідалися про це випадково, і коли попросили увести до складу журі кінематографістів, які особисто знали Висоцького, працювали з ним пліч-о-пліч, знімали його у своїх фільмах і вміють мислити образами не гірше, ніж, скажімо, архітектори, яких у складі журі було більш ніж достатньо, нам було чемно відмовлено: пізно, мовляв, дорогі товариші...
У результаті переговорів змилостивилися — погодилися, щоб ми поза складом журі створили консультативну комісію, яка матиме право висловити свою думку. От таке серйозне право!..
У день засідання журі нашу комісію запросили до міського управління архітектури та містобудування, де були виставлені ескізні проекти. Консультативна комісія уважно оглянула всі сімнадцять запропонованих варіантів. Непросто вибирати з такої кількості авторських задумів! Підійшли системно: спочатку відкинули вочевидь абсурдні, як-от — товстого коня з головою Висоцького («Кентавр»), або понурого товстого пітекантропа з гітарою, що піднімається нагору по похилій площині, або людину, що нахилилася, нібито йде проти вітру, людину, що нагадує п’яницю перед падінням у калюжу. Відхилили також усі фігури з гітарами — найбанальніший відомий образ Висоцького, що вже використаний у багатьох пам’ятниках. Відкинули й пам’ятники химерні, суєтно-багатослівні, як-от висока альтанка, колони якої повиті плющем і безліччю трояндочок, де всередині затишно влаштувався Висоцький, або ширяючий, немов розіп’ятий Висоцький, на тлі якихось дрючків і драних ганчірок. Як з’ясувалося потім, ця ілюстрація до пісні Висоцького «Порвали парус» і була обрана членами журі, що засідало без нас — нам просто запропонували записати свою думку і вийти.
Кінематографісти вибрали, на їхній погляд, єдиний проект, що при доробці міг би гідно увічнити пам’ять про Висоцького біля кіностудії. Це дві вертикальні світлі стели, поставлені під кутом, і між ними стоїть у шляхетно-реалістичному виконанні, у простих джинсах і сорочці, Володимир Висоцький. А тінь від цієї фігури падає на білу площину у вигляді всім знайомого силуету Жеглова з «Місця зустрічі...». Друга ж стела покрита написами, назвами фільмів, у яких знімався Висоцький. Вразило настільки незвичайне в архітектурі пам’ятників рішення, коли за допомогою «тіні» створюється друга іпостась людини. Тут Висоцький — кінематографіст, тому стоїть біля кіностудії. І головне — тут Висоцький не мученик, не жертва, як його намагаються останнім часом показати. Він устиг знятися майже у двох десятках фільмів, масовими тиражами виходили платівки з його піснями, виступав з величезною кількістю авторських концертів — яка ж це нещасна жертва? Коротше, із сімнадцяти проектів кінематографісти відібрали проект із тінню.
А засідання журі, на якому не дали можливості виступити кінематографістам, вибрало... рвані вітрила! Можливо, тому, що один з авторів проекту — головний архітектор міста Глазирін?
Разом із сотнями одеситів, що висловили в Інтернеті своє негативне ставлення до рваного вітрила, і ми висловлюємо свій протест проти встановлення такого пам’ятника біля студії, де творив Володимир Висоцький, де його не розпинали на щоглі, де йому не рвали його творчі вітрила!
Тому ми закликаємо, поки не пізно:
1. Скасувати рішення конкурсної комісії про підсумки конкурсу.
2. Продовжити строки конкурсу, щоб була можливість подати на нього нові проекти.
3. Ввести до складу оргкомітету й журі професійних кінематографістів.
4. Домогтися того, щоб пам’ять про В. Висоцького була увічнена гідно цього чудового поета, артиста й людини.
Члени Національної спілки кінематографістів України — кінематографісти деської кіностудії, друзі, колеги й сучасники Володимира Висоцького.
