Театру юнацької творчості, що у Будинку школярів Солом’янського району столиці, вже понад 30 років. Це була перша майстерня для нині відомих акторів, режисерів, письменників і просто хороших людей. Свого часу до цього театрального гуртка ходили народний артист України Остап Ступка, письменниця Марина Дяченко... А викладав їм тоді Олексій Кужельний, нині головний режисер майстерні театрального мистецтва «Сузір’я».
Зараз ТЮТ під назвою «Куліска» (домовик, що живе за сценою) працює під керівництвом режисера Наталії Селяк. Також пані Наталія є керівником театру студентської молоді «Світлотінь» при Національній академії управління. В ньому чимало випускників «Куліски», які після закінчення школи побажали продовжити улюблену справу.
Нині у Театрі юнацької творчості служать прекрасному майже 40 акторів, молодшим з яких шість років. Ми побували на репетиції колективу. Перше, що здивувало, — вона йшла на двох рівнях. Актори — виконавці головних ролей працювали із режисером, а водночас інші діти самостійно повторювали вже розібрані сцени.
Семирічна Даша — старожил театру. Дівчина займається тут уже три роки. Її привела мама. Пані Олеся переконана — заняття у театральному гуртку не лише розвивають здібності її дитини, а й вчать поважати іншого, працювати у команді, спостерігати і аналізувати...
Старші актори «Куліски» одностайні у тому, що театр необхідний їм, щоб самовдосконалюватись, розвивати мислення, вільно поводитися на людях. Мовляв, це знадобиться у житті, незалежно від того, станеш ти актором чи фізиком.
— Кого ж легше грати: позитивних чи негативних персонажів? — питаємо.
— Звичайно, позитивних. Адже ти такий, як є. Тебе всі і так люблять. А ось негативний персонаж має бути харизматичним, притягувати погляди людей, — відповів одинадцятикласник Володимир.
До власних помилок на сцені актори ставляться філософськи: усі прорахунки розбирають разом, допомагаючи друзям уникнути аналогічних у майбутніх виставах. Дорослі на рівних працюють із найменшими акторами театру. «Адже вони просто клубочки енергії, які розуміють усі настанови режисера і часом виконують усе краще, ніж ми», — каже Поліна із старшого складу трупи.
Наталія Селяк підбирає репертуар, щоб маленькі актори мали змогу грати серйозні ролі. Вважає, що традиційні зайчики та їжачки у виставах із обов’язковим хепі-ендом — не для її підопічних. Намагається виховувати гарною драматургією. На сцені цього театру були поставлені «Синій птах» за драмою-феєрією символіста М. Метерлінка, «Чума на обидва ваші дома!» Григорія Горіна тощо.
Про своїх акторів режисер Наталія Селяк каже: «Вони ніби алмази, які потребують обробки, і дуже приємно потім дивитись на них і розуміти, що це — твої вихованці!»
На знімку: під час репетиції вистави «Тінь» за Євгеном Шварцем.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
