Минулого понеділка з нагоди Міжнародного дня театру відбулася церемонія вручення театральної премії «Київська пектораль». Це найстаріша театральна премія на пострадянському просторі — цього року вона відзначила своє 20-річчя.
Наш час дуже ненадійний, надто швидко змінюється все — ціни й оцінки, кумири і герої, прогнози та обіцянки. А «Пектораль» — одне з тих явищ, дуже небагатьох, що не втрачають своєї привабливості в мистецьких колах і в очах зацікавленої публіки. Справді, приємно було бачити, що театр імені Франка, де проходила церемонія, повен від партеру до гальорки. Номінацій — чотирнадцять. Нагороди в шести з них здобув Театр на Подолі. Поставлена тут драма «Минулого літа в Чулимську» визнана кращою драматичною виставою 2011 року, а її постановник Віталій Малахов одержав «Пектораль» також і за кращу режисуру. А Вікторія Булітко, що зіграла тут головну роль, визнана кращою виконавицею жіночої ролі. Ще одна «Пектораль» дісталася цій самій виставі за кращу музичну концепцію (Іван Небесний і знову Вікторія Булітко). А ще премійовано сценографію до вистави «На дні» (художник Марія Погребняк) того ж таки театру, а Василя Кухарського, який зіграв у цій виставі Ваську Пєпла, названо кращим виконавцем головної чоловічої ролі. Примітно, що всі ці нагороди отримав театр, по суті, наполовину бездомний — його приміщення на Андріївському узвозі стоїть недобудованим уже двадцять років. Щоправда, київська влада пообіцяла, що будівництво завершиться до літа. А втім, Віталій Малахов уже вкотре повторив свій давній афоризм: «Театр — це передусім артисти, люди, а не цегла!» Тобто з цегли можна збудувати що завгодно, а театр можливий лише тоді, коли є люди, здатні йому служити.
Справжньою героїнею вечора була актриса Вікторія Булітко (на знімку). Вона отримала дві «Пекторалі». Булітко — маленьке диво, чий несподіваний і яскравий талант підкорив столичну публіку беззаперечно, при тому, що актриса переїхала з Запоріжжя до Києва лише три роки тому.
Ще три «Пекторалі» дісталися Театру драми та комедії на лівому березі Дніпра: за кращу дитячу виставу («Пасажир у валізі», постановка Тамари Трунової), за кращу пластичну концепцію (Лев Сомов у згаданій виставі) та за кращу чоловічу роль другого плану (Андрій Самінін у ролі Ракітіна, вистава «Найвище благо на світі»). Решта нагород розподілена так: за кращу жіночу роль другого плану — Людмила Смородіна (роль Валентини Валентинівни, «Гімн демократичної молоді», театр імені Франка), за кращу музичну виставу — «Травіата» Муніципального театру опери і балету для дітей та юнацтва, за кращу виставу камерної сцени — «Push up» (Новий драматичний театр на Печерську), за кращий акторський дебют — Віктор Марвін, котрий зіграв Золотарьова у виставі «Ты помнишь, Алеша...» (майстерня театрального мистецтва «Сузір’я»). І нарешті, за кращий режисерський дебют нагороджено Станіслава Жиркова, який поставив виставу «Наташина мрія» у театрі «Відкритий погляд». Цьому театру всього чотири роки, він також не має власного приміщення, одначе зумів звернути на себе увагу київської публіки за досить короткий час.
