Люблю подорожувати. Нещодавно в поїзді познайомилася з колегою із сусідньої області. Розповіла вона мені про те, як можна без особливих проблем чималого навчити маля ще в ранньому віці. Послухайте талановитого педагога й ви, читачі улюбленої газети.
«Кілька років я спостерігаю за своїми учнями й уже почала сумніватися в тому, що мої діти змогли б освоїти шкільну програму без додаткових занять.
Судити я можу лише про математику, інтерес до якої й розвивала у своїх чад з раннього дитинства. Якщо, скажімо, висіла одна червона куля, то саме це й вимовлялося чітко і ясно: «ОДНА ЧЕРВОНА КУЛЯ. БЕРИ ОДНА КУЛЮ». Через певний час маля засвоювало поняття «одна» і без проблем з купи іграшок вибирало саме ОДНУ. І лише переконавшись у тому, що це ВЖЕ не випадковість, ми починали подібну гру з поняттям «два»: «Візьми два мишеняти, дай дві ляльки...» Відповідно, коли дитина з десятка речей простягає мамі дві, можна рухатися далі. Оскільки у віці до трьох років розум дитяти налаштований на сприйняття нової інформації — проблем не виникало ні з сином, ні з донькою.
Те саме відбувалося із засвоєнням назви кольорів. Гіперактивній дочці ми із двох років дозволяли бавитися з аквареллю. Цей процес заспокоював її на години. Щоправда, усе навколо неї теж було розфарбовано. Але тут треба батькам потурбуватися й дати маляті аркуші ватману. Ну й відповідно, не залишати надовго одного, а спілкуватися. Проблем і запитань, пов’язаних «а чому сніг білий» просто не виникало.
Для чого все це розповідаю? Якби, незважаючи на величезне бажання вкласти в голову учня подібні знання, уміння оперувати числами й поняттями (граючи), ми користувалися тієї тимчасовою складовою, яка виділена учням 5—6 класів для освоєння матеріалу, у нас, батьків, точно б нічого не вийшло. Тому що часу не було б.
Оскільки працюю в маленькій сільській школі, де не так часто зустрічаються яскраві, з погляду володіння матеріалом, особистості, можу говорити про дітей, батьки яких не можуть дозволити собі платити за додаткові заняття. Та й до репетиторів у райцентр не наїздишся. Школярі засвоять матеріал, якщо витратять на нього не годину-дві, як того вимагає програма, а хоча б вісім годин. Програмний матеріал 5—6 класів — ключ до успіху в майбутньому. Чому?
Діти в основному «сідають», починаючи з 7 класу. Виникає стійкий негатив до виконання будь-яких математичних вправ. Перебороти його вчитель не може, оскільки немає часу. От і виникає запитання: чи не краще творцям програм зменшити кількість тем, залишивши в такий спосіб час на глибоке вивчення основних, на яких будувалося б подальше навчання?».
Погоджуюся з колегою практично у всьому. Але чи реально навчити дитину читати-рахувати у віці трьох-чотирьох років? Втім, це вже справа тих, хто вирішить спробувати дати своїм дітям такий шанс.
Тетяна СЄРДЕЧНАЯ, вчитель Горобіївського НВК
Сквирського району
Київської області.
Від ведучого. Не скажу, що пропозиція розумного педагога й мудрої мами унікальна. Але те, що воно походить від учителя-практика, а не від ученого мужа чи чиновника від освіти (вони майстри на вигадки) заслуговує на пильну увагу. І обговорення в педагогічній і батьківській аудиторіях. До чого й запрошую, шановні читачі.
