Найкраще, що можна зробити з освітою та підручниками — не чіпати їх взагалі.
Нині спостерігається така тенденція: що більше у галузі міняють, то гірше. Постійно переписують підручники, оскільки постійно змінюється програма (то 12-річна школа, то знову 11-річна; то іноземну мову починають вивчати з другого класу, то вже з першого, так само і з історією, яку переписують ледве не щороку).
А книжки дедалі тупіші. А що найбільше обурює — їх не видають в потрібній кількості, хоча по телевізору відповідальна за це особа розпинається, що всі школи забезпечені підручниками.
А щоб учителям легко не жилося, забороняють користуватися старими книжками. Не дай Боже, побачать їх ревізори! Усім дістанеться. І що виходить? Дітям треба ледве не на пальцях пояснювати новий матеріал, брати десь завдання, кожного дня полювати в Інтернеті: а раптом частину підручника вже виклали в електронному варіанті? А в кого з учителів немає Інтернету?
А під кінець навчального року (в ліпшому разі) підручники надходять. Але які вони? Здається, їх пише бездарний абихто. У них повно помилок і немає частини програмних тем.
Одне слово, що вам розповідати. Запитайте у колег. Або у батьків, або в учнів.
І не вірте тому, що бачите по телевізору. Шкільну програму навмисне надзвичайно ускладнили, нових предметів ввели дюжину. Вочевидь, цим прагнуть відбити у дітей бажання навчатися. Академіки ж закликають здобувати освіту все життя. І це в країні, де освіта завжди була на високому рівні...
І насамкінець риторичне запитання: що краще — постійні експерименти в системі освіти чи методи та підручники, перевірені десятиліттями?
Олена МИХАЙЛОВА (лист надійшов електронною поштою).
