Схоже, що Кремль у майбутніх президентських виборах у Білорусі робить ставку не на Олександра Лукашенка. Дмитро Медведєв у своєму виступі у відеоблозі звинуватив свого білоруського колегу у безчесності й антиросійській риториці. На думку президента РФ, Олександр Лукашенко веде передвиборну кампанію на антиросійських гаслах, забуваючи про пільгові поставки нафти та газу майже на 4 млрд. доларів на рік, повівся «безчесно» у питанні визнання незалежності Південної Осетії й Абхазії. Дмитро Медведєв порадив білоруському колезі розібратися із численними викраденнями людей, до яких Росія небайдужа, а не намагатися посварити його із прем’єр-міністром Володимиром Путіним.
Москва показово «висікла» свого найнадійнішого союзника. «Союзна держава», яка існувала лише на папері, у пропаганді російських і білоруських ЗМІ дала глибоку тріщину. Кремль розширює свої контакти з тими білоруськими політиками, які можуть скласти конкуренцію на нинішніх президентських виборах у Білорусі. Російський опозиційний політик Володимир Рижков в інтерв’ю «Голосу України» заявив, що «союзу Білорусі та Росії — кінець, а значимі домовленості провалено, багато союзних органів не створено, немає єдиної валюти, нинішній Митний союз майже повністю складається з вилучень». Водночас Олександру Лукашенку завжди вдавалося інформаційно перегравати Кремль. Він зібрав у Мінську близько двохсот російських журналістів і попередив Дмитра Медведєва, що «втратити Білорусь для Росії — це катастрофа. Катастрофа не тільки геополітичного масштабу, а й насамперед — морального».
Якщо бути об’єктивним, то Москва перша почала телевізійну війну проти Лукашенка. У вересні, на федеральних російських телеканалах показали документальний фільм із красномовною назвою «Хрещений батька». У фільмі білоруський лідер недвозначно обвинувачується в організації вбивств і безслідних зникненнях своїх політичних супротивників і просто неугодних політиків. «Бацьку» пригадали все, аж до його позитивних оцінок Гітлера й декларованого наміру організувати життя у Білорусі за зразком Німеччини 30-х років. Водночас у російській столиці прекрасно усвідомлюють, що майже всі кандидати у президенти Білорусії не стануть для Кремля подарунком. Як правило, це відверті «західники», які орієнтуються на європейські політичні цінності, а багато хто з них помічений у відвертих русофобських настроях.
Тому у Москві бояться білоруської «помаранчевої революції». Принаймні про це говорять відкрито депутати Державної Думи, запевняючи журналістів, що цього не станеться, бо у Білорусі свої особливості «політичного поля». При цьому урядовці не забувають розповідати про «ренесанс» у російсько-українських відносинах після приходу до влади Віктора Януковича.
Москва.
