Президент РФ Дмитро Медведєв підписав указ, що запроваджує цілу серію санкцій проти Ірану. Документ торкнувся проблеми військових поставок Тегерана. Але головне, Росія не надаватиме допомогу у будівництві атомних електростанцій. Причиною запровадження таких дій стала Резолюція 1929 Радбезу ООН, яка забороняє будь-яку допомогу Ірану, що може стимулювати ядерну програму країни.
Водночас не раз політичне керівництво РФ і вищі чиновники, відповідальні за безпеку країни — президент Дмитро Медведєв, секретар Ради безпеки — Микола Патрушев, а затим і начальник Генерального штабу російської армії — генерал армії Микола Макаров, здивували своїх численних недругів і небагатьох союзників.
Безапеляційно, в порушення міжнародних норм, російські політики повідомили, що в Росії є право застосувати ядерну зброю першою. Це положення закріпила нова військова доктрина РФ. Отже, ядерна «чорна валіза», яка завжди поруч із президентом РФ і яку носять два старші військово-морські офіцери, може бути відкрита й кнопка натиснута.
Таємниця за сімома печатками, що там запланували кремлівські ядерні стратеги, наприклад, стосовно України, Польщі, Грузії, Чехії, Польщі. Але навряд чи можна придумати що-небудь нове після багатьох років холодної війни і ядерного протистояння СРСР і США. У «холодні» 70-ті минулого століття такі сценарії були захоплюючим чтивом для обивателів.
Якщо є доктрина (офіційний державний документ) і войовничі ядерні ескапади російських політичних лідерів, то, безперечно, Генеральний штаб російської армії скрупульозно розробив і запровадив у дію план ведення такої війни. Цей план, мабуть, Головнокомандувач Дмитро Медведєв затвердив. Тобто однією рукою Президент підписує санкції проти будівництва атомних електростанцій в Ірані, а іншою може дати команду на застосування ядерної зброї.
До речі, історія цієї доленосної для світу проблеми «використовувати першими ядерну зброю у війні» налічує 60 років. На початку 50-х років минулого сторіччя президент США Гаррі Трумен прийняв рішення застосувати першими атомну бомбу проти корейського народу, що тоді непохитно відбивав американську агресію. Але миролюбний Радянський Союз закликав до безумовної заборони атомної зброї й підписав за 50 післявоєнних років більше ста міжнародно-правових актів.
Наприклад, Леонід Брежнєв урочисто заявив (засідання 1976 року Політичного консультативного комітету в Бухаресті держав-учасників, що підписали Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі), що «СРСР бере на себе зобов’язання не застосовувати ядерну зброю першим».
З огляду на те, що Російська Федерація є правонаступницею СРСР, мабуть, було б логічно виконувати все, що було сказано й підписано попередниками нинішніх російських лідерів, а не тільки незаконно привласнити золотий запас, активи, нерухомість Радянського Союзу за кордоном.
За останні сорок п’ять років складно знайти хоча б один історичний приклад того, що державі, що володіє запасами ядерної зброї, вдалося змінити статус-кво за допомогою погрози застосування цього виду зброї, не кажучи вже про його фактичне застосування.
І останнє. В Ірані, у будівництві атомних електростанцій беруть участь сотні фахівців, громадян України. Причому залучала, відправляла, оплачувала їхню роботу російська сторона. Яка буде доля цих людей після матеріалізації санкцій Росії проти Ірану?
 
Москва — Київ.