Олександр Костянтинович Макаренко в Іванівському районі людина помітна. Тут у селі Білка він народився, тут починався його трудовий шлях, тут живе його родина, відома своєю працелюбністю. І тому цілком зрозуміле здивування іванівців, коли восени 2009 року вони дізналися, що першого заступника голови райдержадміністрації Олександра Макаренка затримано під час одержання хабара в 30 тисяч доларів США за сприяння в одержанні трьох земельних ділянок площею два гектари кожна трьом підприємцям. Про цю подію, як про чергову перемогу правоохоронців у боротьбі з корупцією серед чиновників, написали практично всі ЗМІ Одеської області. А 6 грудня 2013 року Малиновський районний суд міста Одеси під головуванням судді Віктора Дмитровича Короя виніс обвинувальний вирок Олександру Макаренку, визнавши його винним у скоєнні злочину, передбаченого статтею 368. ч.3. КК України та призначив йому покарання у вигляді восьми років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та управління терміном на три роки з конфіскацією майна.

Та сам Олександр Костянтинович Макаренко, його родина, адвокати, мешканці Іванівського району вважають судове рішення неправосудним і таким, що підлягає скасуванню через те, що обвинувачуваний хабар не одержував — він засуджений за злочин, якого не чинив — за віртуальний хабар отримав цілком реальне покарання у вигляді позбавлення волі.

Не може бути, щоб суд помилився — така перша реакція людей, які дізнаються про цю кримінальну справу. Однак не все так очевидно, як здається на перший погляд.

Коротко про обставини кримінальної справи, фігурантом якої є Олександр Костянтинович Макаренко, що донедавна працював першим заступником голови Іванівської РДА.

У середині вересня 2009 року до нього звернувся громадянин Олег Ж. із проханням про виділення йому, його дружині та батьку земельних ділянок по два гектари кожна, розташованих на території Баранівської сільради Іванівського району. Як заявив на слідстві громадянин Ж. чиновник вимагав від нього хабар у розмірі 30 тисяч доларів за прийняття рішення про виділення земельних ділянок.

30 жовтня претендент на одержання земельної ділянки Ж. передав в Одесі знайомому Макаренка пакет, у якому лежало 15 тисяч доларів США і 120 тисяч гривень. Цього ж дня пакет був переданий доньці обвинувачуваного, яка вручила його своєму брату. Той нібито мав передати вміст пакета батькові. По дорозі на роботу син Макаренка викинув пакет за вікно автомобіля, а на робочому місці був затриманий працівниками міліції, які поцікавилися місцезнаходженням пакета, у якому нібито містився хабар.

Після тривалих пошуків міліціонери розшукали на узбіччі в кущах цей пакет, одержувачем якого мав стати районний чиновник. Така коротка історія неодержаного хабара. Проте суд, розглянувши справу в обвинуваченні Макаренка Олександра в одержанні хабара, визнав його винним і присудив суворе покарання.

З вироку Малиновського районного суду, винесеного іменем України, чітко простежується, що Макаренко О. К. не скоював злочину, передбаченого статтею 368. ч.3. КК України в редакції 2001 року («Одержання хабара»). Як відомо, одержанням хабара називається підкуп посадової особи шляхом передачі (вручення) йому у власність грошей, майна або надання послуги майнового характеру за вчинення чи невчинення посадовою особою дій в інтересах того, хто дає хабар. Відповідальність за ст.368. ч.3. настає, коли хабар був отриманий посадовою особою в особливо великому розмірі. А злочин за цією статтею вважається закінченим з моменту, коли посадова особа прийняла хоча б частину хабара. Але ж Макаренко, «махровий хабарник», сам хабар у руках не тримав, і суд це встановив. А органами досудового слідства не доведено, що Макаренко отримав хоча б якусь незначну частину грошей, які фігурували як предмет хабара. При огляді 30 жовтня 2009 року, як свідчать матеріали кримінальної справи, за допомогою ультрафіолетової лампи кистей рук і верхнього одягу, тобто відразу після затримання Макаренка Олександра, було відсутнє будь-яке стороннє світіння. Змиви з рук проводилися за допомогою ватяних тампонів, змочених у спиртовій рідині, потім тампони були впаковані в целофанові пакети і опечатані та перебували в матеріалах кримінальної справи як речові докази. Незважаючи на зазначену обставину, прокуратура Одеської області порушила кримінальну справу за фактом вимагання й одержання хабара посадовою особою.

Далі. У пред’явленому А. Макаренку обвинуваченні слідчий посилався на таку кваліфікуючу ознаку, як вимагання хабара, не вказавши, у чому полягало вимагання, чим порушив право обвинувачуваного на захист, бо захищатися від неконкретного звинувачення неможливо. В основу звинувачення слідчим покладені дуже суперечливі та непослідовні показання свідка Ж.

На думку адвоката Макаренка, матеріали цієї кримінальної справи, досудове слідство проводилося поверхово, із грубим порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, які не можуть бути відхилені судом, однак з врахуванням того, що можливість збирання доказів не втрачено, безумовно, необхідне додаткове розслідування.

Зокрема, необхідно встановити, де перебуває аудіозапис розмови Макаренка і Ж., у ході якої нібито йшлося про суму хабара. На цей аудіозапис посилався слідчий, а суду він не був наданий для вивчення. До того ж розшифрування наданих слідством суду аудіокасет не містить фактів пропозиції передавання чи вимагання хабара. Немає відповіді в суду і на запитання — хто санкціонував проведення аудіозапису? Чи відкривалася стосовно Макаренка оперативно-розшукова справа?

Далі, попри кількаразові доручення суду Головному управлінню МВС України в Одеській області забезпечити доставку до суду для проведення допитів свідків, співробітників міліції — їх не вдалося розшукати, а відповідно, і допитати. У зв’язку із цим докази та документи, наявні в матеріалах справи, не оглянуті, не досліджені. Захист обвинувачуваного з урахуванням цих фактів просив направити справу на додаткове розслідування, але суддя Віктор Корой це клопотання не задовольнив. Дивно, але в обвинувальному вироку стверджується, що ці свідки дали свої показання в суді. От такі свідки-«невидимки».

Тема особливої розмови — сума хабара, яку Ж. нібито планував вручити чиновникові. Він доволі недовгий час займається підприємницькою діяльністю, особисто ремонтує взуття. Тому абсолютно закономірно з’являються сумніви в тому, що його доходи дозволили йому давати хабар у незрозумілих і нелогічних розмірах тільки за дозвіл на проектування можливості відведення земельної ділянки, вартість якої за офіційною оцінкою Іванівського районного управління земельних ресурсів за нормативною грошовою оцінкою становить 16 224 гривні (2704 гривні Х 6 = 16224). Тобто сума пропонованого Ж. хабара в 14 разів перевищує вартість шести гектарів землі!

У ході судового засідання Ж. давав суперечливі показання про подальшу долю грошей, що становлять суму хабара. Спочатку він заявив, що гроші йому повернуті в ході досудового слідства, частину з яких він витратив, частину повернув кредиторам, перед якими у нього були боргові зобов’язання. У наступному судовому засіданні він раптом згадав, що гроші залишилися в органах досудового слідства як речові докази. А де вони перебувають насправді? І кому належать насправді?

Олександр Макаренко звернувся з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Але і там не поспішають розглядати, на мою думку, унікальну за своєю безпрецедентністю кримінальну справу.

Час іде, і довести свою невинуватість в одержанні хабара Олександр Макаренко досі не може в наших судах. Але надію  у  справедливість він не втратив і вірить у те, що його ім’я, його честь і гідність будуть реабілітовані.

Одеса.

До слова

З невідомих причин кримінальна справа перебувала на розгляді суду 1-ї інстанції (суддя Віктор Корой) протягом 2,5 року!

 

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.