Сарни — невелике село Монастирищенського району Черкаської області. Саме тут 1846 року трапилася історія, яка була настільки абсурдною, що її й досі переповідають, як анекдот. Але наслідком цього анекдоту стала поява небувалого, як на ті часи, так і на сьогодні будинку.
Як розповів місцевий краєзнавець Іван Волошенко, у дев’ятнадцятому сторіччі євреям було заборонено мати землю. Тому місцевий підприємець Марк Сарнецький разом з уманськими купцями обміняли 30 соток землі на болотистому березі річки Одая (подалі від людських очей) у місцевого селянина на пару коней та воза. У результаті цієї не зовсім законної оборудки 1846 року, фактично в болоті, з’явився триповерховий млин.
«Уявіть, якої міці цегла! Млин стоїть на болотистому місці, постійно затоплюється, але досі не руйнується», — розповідає Іван Волошенко. Млин цікавий і тим, що виробництво борошна тут постійно вдосконалювали. Спочатку мололи кіньми, а потім з Австрії привезли нове обладнання — паровик. Тут виробляли 100 тисяч пудів (1 мільйон 630 тисяч кг) борошна на рік. Продукція млина була настільки високоякісна, що практично вся йшла на Київ. Не даремне його називали передвісником капіталізму на Черкащині.
Сьогодні сарнівський млин — це скоріш мрія режисера фільму жахів, ніж капіталіста. Вибиті вікна, через які видно пусті приміщення; бур’яни зростом із людину, а під ногами, навіть у спеку, — мокро, бо поруч річка. Одне слово, пам’ятник капіталізму занепадає. Чи потрібно його відновлювати — це питання не для чиновників з Міністерства культури. Бо з точки зору архітектури у сарнівському млині нічого особливого немає. А от місцевим краєзнавцям є над чим задуматися. Адже млин — це історія їхнього краю. У Франції, приміром, є спеціальна фундація, яка опікується збереженням винятково таких, місцевих пам’яток. Бо кожна з них — це цеглина до будівлі, котра має назву історія нашого краю. Цегла сарнівського млина вже витримала більш як півтори сотні років роботи, але чи витримає десятиріччя забуття, — невідомо.
На знімках: так виглядав сарнівський млин у дев’ятнадцятому сторіччі, а такий він нині.
Фото і репродукція автора.
