Мешканці українського Радехова і французького Сен-Жюльєна тепер один до одного їздять у гості

І досі не можуть повірити школярі з містечка Радехів, що вони потрапили у Францію, 10 днів оглядали цю дивовижну країну, і, що вже просто неймовірно, — давали концерти в шести містах, збираючи, хоч і невеличкі, та повні зали. Ця унікальна подорож стала можливою лише завдяки підписанню угоди, якою було засвідчено: місто Радехів, що на Львівщині, і містечко Сен-Жюльен поблизу Парижа стають містами-побратимами.

Однак в основі цієї історії лежить все ж таки любов до України, коли громадяни Франції з українським корінням — Ярослав Тимрук і Домінік Тиморовський вирішили чимось прислужитися землі, на якій народилися їхні батьки. Приїхавши в Україну, вони завітали до міського голови Радехова Василя Кутенського і запропонували, щоб мешканці двох містечок, українського і французького, протягнули один одному руки.

Звичайно, Кутенський розумів різницю в можливостях (те, що може собі дозволити Сен-Жюльєн, Радехів, на жаль, дозволити собі наразі не може), однак все ж таки після роздумів поїхав у Францію своїм власним коштом і підписав угоду. Потім відправив в Сен-Жюльєн дітей з учителями, до того ж з цілковитою впевненістю, що саме ці маленькі артисти стануть першими і надійними представниками Радехова і зможуть прокласти мости співдружності якнайкраще.

Годі вже казати, як стягалися на подорож, вишукуючи кошти, яких труднощів зазнали, відкриваючи дітям та вчителям візи до Франції, і як готувалися до концертів. Відправили ж до Сен-Жюльєна саме вихованців Радехівської школи мистецтв і музичної школи, тобто дітей, які вміють співати і танцювати, і вже мають чималий досвід концертної діяльності. Те, що виступатимуть старанно, з душею, ніхто не сумнівався, переживали ж і батьки, і вчителі з інших причин.

Уперше їхні діти мали опинитися за сотні кілометрів від рідної домівки, — як проявлять себе, як поводитимуться у Франції, і чи не наберуться сорому за їхню поведінку дорослі потім? Адже жити малеча мала по домівках різних французьких сімей! Сьогодні, коли в Україні вже очікують на день міста Радехова гостей із Франції, кожен розуміє, що розрахунок виправдався. Більше того, діти так гарно поводилися, так зуміли привернути до себе французів, що, коли настав час прощатися, плакали за ними і маленькі французи, і великі. По приїзді міський голова зібрав школярів у міській Ратуші і привселюдно подякував за те, що представляли вони Україну гідно.

— Мені дуже хотілося, щоб наші радехівські школярі, — зізнається Василь Кутенський, — подивилися на Францію, познайомилися ближче з її історією та культурою, а найбільше хотілося, щоб склали своє враження про рівень стосунків між людьми. Дізнались, як загалом живуть люди у Євросоюзі, як ставляться до майна, які цінності підносять, а на що геть не звертають уваги. Коли школярі повернулися, то їм кілька днів рот не закривався — все розповідали і розповідали. Чи не найбільше дивувалися, що так багато часу батьки приділяють вихованню своїх дітей, як цікаво час увечері проводять, як поважають думку одне одного. А найбільше подивлялися, що, як стане хтось на ногу комусь іншому, то один перед одним вибачаються наввипередки. Тобто рівень агресії зовсім інший...

Звичайно, і дорослим цікаво до Франції поїхати, але дітям то було надзвичайно корисно — саме вони, що прийдуть невдовзі у всьому на зміну старшому поколінню, мають відчути, що є нам куди рости, куди прямувати, до чого тягнутися. Я зовсім не стверджую, що у нас немає досягнень (недарма ж так нашими дітьми французи захоплювалися), однак є певний всім зрозумілий нюанс. Якщо тепер йтиметься про поганий стан радехівських доріг, то школярі принаймні мають розуміти, чого саме на них нарікають... Тобто, з одного боку, молоді люди повинні бачити перспективу, а з другого — любити свій край та його народ. І думаю, досягти саме такого ставлення до України нам вдається.

Не без того, що отримав Радехів від побратимських стосунків і прямий зиск. Тепер випускники шкіл Радехова зможуть у Франції поступати у вузи і при цьому отримувати державну стипендію. В Радехові Ярослав Тимрук і Домінік Тиморовський хочуть відкрити безплатні курси вивчення французької мови, а що вже бажаючих на них навчатися, то не злічити. До керуючої справами Марії Війтович тепер особливе ставлення: додому вона привезла посвідчення почесного громадянина Сен-Жюльєна. Так високо оцінили французи мистецький рівень дітей, які приїжджали в гості, організаційні клопоти, що передували і супроводжували візит, і взагалі усю українську команду, яка принесла французам чимало приємних хвилин.

Історична довідка. Радехівчани горді і вважають особливим знаком, що на старовинному гербі їхнього містечка зображене Око Провидіння в трикутнику на срібному (а тепер на блакитному) тлі. Радехів, про який давні літописи згадують ще у 1493 році, протягом кількох десятиліть був торговим та ремісничим центром. У 1880 році сюди навіть був прокладений брукований гостинець. І раніше за інші українські міста, з 1909-го, курсував до містечка потяг зі Львова. Сьогодні чи не одне велике підприємство надає людям роботу — Радехівський цукровий завод.

До речі, зворотний візит французів очікується невдовзі, причому у два заїзди — стільки бажаючих виявилося відвідати Україну. Тепер у команди міського голови клопотів вище голови — прийняти гостей на гідному рівні. Один з найпочесніших гостей — Ярослав Тимрук навіть хоче не у Франції, а саме в Україні відсвяткувати своє 60-ліття. Маленькі радехівчани вже готують йому як презент великий концерт. Ото вже пам’ять людині буде! А фотографії, звичайно, повезе у Францію і пишатиметься — ось як славно його вітала з уродинами Україна!

На знімку: афіші з оголошенням концертів, видруковані у Франції, тепер маленькі радехівчани зберігають як дорогу реліквію.