Збірка знайдених в Україні робіт майстра Пінзеля поповнилася чудовим експонатом. Фігуру святого Онуфрія з монастиря в селі Рукомиші, що поблизу Бучача на Тернопільщині, вперше представлено громадськості у львівському Палаці мистецтв.

Кожна знайдена скульптура майстра Пінзеля — подія, і практично до кожної з них долучився Борис Возницький. Герой України, директор Львівської галереї мистецтв подарував світові Іоана Георга Пінзеля. Він першим дослідив творчість майстра, рятував його скульптури від людського нерозуміння, недбалості, а то й від варварства. Витягував їх із вогню, шукав на горищах, кладовищах і смітниках. І так протягом 20 років.

Ось і цього разу як тільки почув, що в Рукомиші є Пінзель, вирушив на Тернопільщину. Правда, не відразу вдалося розгледіти, що це — геніальний твір майстра, якого в Європі мистецтвознавці ставлять в один ряд із Мікеланджело. Спершу треба було зняти шарів 12 фарби, провести дослідження і навіть зробити копію. На це пішло два роки. Та сьогодні роботу, що вражає вібруючою пластикою, експресією, шедевральним виконанням, виставлено в Палаці мистецтв.

Втім, це досконала копія, автор — Роман Вільгушинський. Роботу виконано спочатку з силікону, а потім із гіпсу — один до одного! А оригінал так і стоїть у церкві, із середини ХVІІІ століття. Саме тоді скульптуру для монастиря святого Онуфрія замовив майстрові Пінзелю польський граф Микола Потоцький.

Коли святого Онуфрія, що стояв перед тим на вулиці, у надбрамній ніші, забрали для обстеження, сільська громада збунтувалася. Мовляв, святий, який завжди був їхнім заступником, перестав про них дбати. Начебто в селі почалися різні біди та нещастя. І оригінал повернули — вже не в нішу, а в церкву, встановивши засоби охорони. Правильно це чи ні — покаже час. Ясно одне: усім роботам Пінзеля, які є в Україні, потрібна особлива опіка, адже вони безцінні.

Скільки ще скульптур Пінзеля буде знайдено? Останнім часом оприлюднено дані про 8 його робіт. Загалом достеменно відомо про 40 його дерев’яних витворів — де саме вони перебувають і кому належать. Найбільше їх у музеях Івано-Франківська, на Тернопільщині та в музеї сакральної скульптури Іоана Георга Пінзеля у Львові. Як відомо, 2007-го три західні області ініціювали проведення року Пінзеля, і це сприяло популяризації його імені у світі. Альбоми, випущені у Варшаві та в Києві, побачили іноземці. Триває робота над організацією виїзних виставок. Твори майстра Пінзеля хочуть побачити у Луврі та в Метрополітен-музеї Нью-Йорка. А перевезення потребує спеціальних контейнерів, технологічних розрахунків. На це у Львівської галереї мистецтв, яка займається організацією виставок, грошей немає. Однак проводити такі виставки потрібно.

«Так, ми досі не знаємо, якою мовою говорив Пінзель, ким він був, навіть не можемо пояснити, звідки ця експресія, що межує із чимось надприродним, — міркує вголос Борис Возницький. — Глибока духовність і натуралістична тілесність на тлі цілої симфонії складок та драперій... Його пластика бринить, палахкотить бароковим золотим вогнем і спонукає схиляти голову перед талантом. Це — митець світового масштабу, який творив в Україні і, здебільшого, для українських церков!»

Сьогодні стає очевидним, що завдяки його імені ми можемо відкривати світові досконалу Україну!