У Львівському музеї етнографії та художнього промислу триває персональна виставка сакрального живопису Роксоляни Прийми-Таміоли «Небо і земля нині торжествують».
Усі ми відчуваємо своїх ангелів-охоронців. А Роксоляна (на знімку) їх ще й бачить. Про це сказав, вітаючи художницю та її гостей, єпископ Сокальський Михаїл Колтун — духовний патрон. Власне, уся творчість художниці, яка почала малювати з шести літ, то нескінченний діалог із ангелами, які «відповідають» за натхнення і працю, за чистоту помислів і виразність образів, за політ фантазії і особливу прозорість барв, неначе зітканих із ефіру. Кожна її картина, як фата-моргана: здається, відступиш трохи вбік — зображення розтане. Чи навпаки: вирине звідкись з вашої уяви чи з космосу. Назви циклів її робіт промовисто свідчать про те, в якому світі перебуває творча душа: «Ніч на Івана Купала», «Апокаліпсис», «Ангели Львова». Ікони Роксоляни Прийми-Таміоли навіки оселилися в храмах України і Польщі.
До такої «ефірної» стилістики сакрального живопису ми не звикли. Зрештою, ця царина малярства була закритою для розвитку в епоху атеїзму. А якщо й була доступна, то лише для канонічних ликів із усіма їх умовностями — «від» і «до». А тим часом європейське сакральне мистецтво безупинно шукало новітні форми відтворення Вічної Теми...
А Роксоляна шукала себе і дослухалася до ангелів, які веліли їй виконувати своє призначення і підказували, як саме. Онука греко-католицького священика, заарештованого у 1940 році, ділилася своїми задумами із духовним наставником — єпископом Михаїлом Колтуном і отримувала його благословення.
Чоловік Роксоляни пан Владислав — поляк, а тому художниця має щастя святкувати два Різдва і два Великодні. Вона входить до Спілок художників і України, і Польщі. Її персональні виставки експонувалися і там, і там. Ангел, котрий відповідає за політ музи, спирається на два крила: національне і поліетнічне, як уся сукупність культурних надбань Галичини.
Ангели, що прийшли на Різдво до музею етнографії, пропонують пройти разом із ними дорогу життя — за годинниковою стрілкою. Про всяк випадок люблячий чоловік і менеджер художниці пан Владислав асистує їм і підказує, як саме рухатися слідом за рядками вірша Роксоляни про вічне коло життя: «... Рушить чарівне колесо. Завирує в танці світ. Ангели вплетуть у волосся квіти і зберуть хліб. Запалять ліхтар надії...»
Шкода, що ангелів Роксоляни Прийми-Таміоли практично неможливо сфотографувати, навіть найсучаснішою камерою. Але відчути їхню присутність, подих за плечима — цілком реально. Якщо прийти до них із любов’ю в серці...