Кам’янчанин Анатолій Приян якось серед металобрухту (що для колекціонера представляє величезний інтерес) натрапив на бронзову дошку. З неї проникливим поглядом дивилося молоде обличчя. «Як живий!» — подумалося Прияну. Прізвище Шашкевич йому, робітникові, нічого не говорило.
Чому меморіальна дошка опинилась у брухті? Анатолій спробував знайти відповідь у колі таких, як сам, збирачів старовини. Хтось відмовляв: «Ти що, в кагебе захотів? Раз дошку знято, то не обійшлося без органів». Про Маркіяна Шашкевича Анатолію розповіли власні діти, які у школі вчили про гурток прогресивної української молоді «Руська трійця», чули про альманах «Русалка Дністровая». Коли ж до рук Анатолія випадково потрапив клаптик якоїсь газети якраз із матеріалом про цього діяча та патріота, то він дізнався, що вулицю, яка раніше носила ім’я Шашкевича, чомусь було перейменовано. Тільки де та вулиця, у Києві, Львові чи рідному селі письменника Підліссі на Львівщині, у тій газетній статті не вказувалося. Але з думки не йшли слова «воскреситель України», як названо було Маркіяна Шашкевича.
— Як треба нашій державі такої людини-воскресителя! — поділився при зустрічі Анатолій. — Заповітна мрія нашої родини — знайти адресу, звідки ця пам’ятна дошка. Я пробував говорити про це владним особам, та, бачу, їм не до того. Написав листа політикові, який українську культуру та історію свято шанує. На дошці викарбувано слова Шашкевича: «Віра серця мого тверда, як бескид». І я сподіваюся, що спільними зусиллями урочисто повернемо меморіальну дошку на її колишнє місце. Може, і ваша газета допоможе в пошуку?
Хмельницька область.
