Мешканці вулиці Надзбручанської, що в селі Сокиринці Чемеровецького району Хмельниччини, бояться... дощів. Якщо злива — до річки Збруч тече канавою гноївка з гори, де колись збудували тваринницький комплекс. Його нині використовує місцеве сільськогосподарське підприємство «Джерело». Вже двічі доводилося надзбручанцям у власних оселях плавати в смердючій воді. Потрапила вона і в криницю, якою користується вся вулиця. І, як кажуть люди, ніхто колодязь відтоді не чистив, ніхто проб не брав.
Збруч впадає у Дністер. І вода, отруєна гноєм, потрапляє не до одного водоводу.
— Підприємства скидають у річку стоки за дозволами, — каже державний інспектор Дністровської регіональної інспекції екології та природних ресурсів Анатолій Шаталюк. — От зокрема кам’янець-подільське «Теплоенерго» за 10 тисяч кубів нечистот з очисних споруд заплатило штраф... 78 гривень.
Згадане підприємство приєднало до себе водоканал, тож подає споживачу воду, яку саме і забруднило. Кам’янчани п’ють те, що тече з крана, не знаючи, що цю акву, за порадами голови Товариства подільських природоохоронців та природолюбів, відомого науковця Людмили Любінської, варто відстоювати та доочищати. Та про це населення не інформують.
Науково-дослідна лабораторія Національного природного парку «Подільські Товтри» постійно б’є на сполох з приводу неймовірно забрудненої притоки Смотрича Дібрухи. Відходи виробництва Довжоцького спиртозаводу, сміття і відходи життєдіяльності людей потрапляють у річку Смотрич, а звідти знов-таки до Дністра.
Але реально вплинути на стан забруднення річок Національний парк не може, бо не має повноважень. А ще великий камінь спотикання — відомчий поділ сфер впливу. Ті само спостереження на Дністрі веде Новодністровський гідровузол. Держава двічі, а то й тричі, платить за ту само роботу, між моніторами існує неузгодженість дій та висновків. Кожен вирив свою ямку і не бачить, що діється довкола, — кажуть науковці парку.
Велика проблема ще й в тому, що люди нищать ідеальні природні фільтри — первозданні природні ландшафти. Розораність земель у басейнах річок сягнула 80%, росте тенденція забудови у водоохоронних зонах і прибережних захисних смугах. Зникло 80% рослин-очисників. «Прислужилися» цьому і необдумане створення Дністровського водосховища, і згубна традиція виривати, викопувати ці рослини з корінням для продажу на релігійні свята. Отак самі собі творимо біду, заробляючи гріхи перед природою.
Добра новина
Товариство подільських природоохоронців та природолюбів, науковці Національного природного парку «Подільські Товтри» залучили до контролю за станом річок, криниць та джерел учнів Староушицької школи та місцеву громаду.
Проблему коментує завідувач кафедри екології Подільської державної аграрно-технічної академії Василь Гищук:
— Одного разу забруднивши акву віту, живою її вдруге не зробиш. Донедавна Дністер вважали найчистішою річкою Європи. А тепер весь його стік переробляється — у сільськогосподарському, промисловому, комунальному режимі. Очистка річкової води для споживання людьми на сьогодні ще надто примітивна. Бо ми можемо довести до норми прозорість питної води, бактеріологічний стан (застосовуючи дуже шкідливий засіб хлорування). Але чи здатні провести мікроочистку? Останніми роками в Дністрі побільшало в кілька разів кадмію, а також заліза, важких металів.
Нам, як і киянам, треба збільшити кількість артезіанських свердловин, яких маємо нині 22, будувати бювети.
Хмельницька область.
