130 військовослужбовців вирушили із Кам’янця-Подільського для виконання миротворчої місії до Лівану
«Гарячих» точок на планеті не стає менше. Як і регіонів, що все-таки повертаються до мирного життя після виснажливої війни. Повернення — справа архітонка і неймовірно складна, що потребує дедалі більше вмілих, відповідальних та відважних людей. Ім’я їм — миротворці.
Цілий місяць готувалися 190 військовиків, відібраних на конкурсній основі, у центрі розмінування на базі Кам’янець-Подільського військово-інженерного інституту. З миротворцями вперше їде два чотириногі помічники — тепер у центрі розмінування вчать собак-пошуківців мін.
— Майже половина курсантів уже мають досвід Косово, Сьєрра-Леоне, Лівану, Іраку, — каже керівник миротворців, полковник Андрій Знак, який очолював донині інженерну службу 13-го армійського корпусу в Рівному.
А сорокарічний підполковник Володимир Кудря, котрого проводжала дружина Галина, «афганець», кавалер двох орденів Червоної Зірки служив поблизу Нагірного Карабаху, у Придністров’ї, був на розмінуванні в Артемівську. Його призначено заступником командира, інструктором із мінно-вибухової справи. Начальник інституту Олег Хавронюк запевняє, що з Володимиром можна йти в розвідку. В цьому він особисто переконався торік у Лівані, де очолював загін миротворців. Хто, як не він, знає ціну цієї небезпечної місії, на яку відправляє своїх хлопців. Але іншої роботи у військовиків немає. Українську армію і далі скорочують. Тому залишається одне: дати наказ обов’язково повернутися живими.
Хмельницька область.
