У прославленій художницею Тетяною Яблонською Летаві Чемеровецького району Хмельницької області живе Петро Правдолюб. Справжнє прізвище його — Кривохижий. Його предки, пояснює пан Петро, мали бідну хижу, звідси і прізвище.

Біля річечки Летавки, яку перескочити можна, у Правдолюба є скарб. Це 102 кущі калини, що їх посадив на своєму городі на честь народження сина Сергія. Одружився пізно, в 37 років. На Івана Купала йому стукнуло 70, а синові — 30. Калина — рослина-довгожитель, то ж гай шумітиме і правнукам. Ще за перебудови здавав ягоди в Скалу-Подільську на соковий завод — до шести центнерів добірних кетягів. Сортові, доглянуті та виплекані. Всю зиму є що возити на базар до Кам’янця. Не задля збагачення, а заради здоров’я людей та... поезії. В дорозі, каже господар, приходять у голову вірші, а на ринку його товар притягує тільки добрих людей, з якими цікаво знайомитися.

— Я пропонував «Оболоні», щоб вони розробили напій «Калинонька», з домішкою чистого соку. Вони в мене й два центнери ягід взяли. Та щось там не вийшло... Не пройшла моя калинонька. Хто не пив калинового вина, той багато втратив, переконаний садівник. «Калинове вино з душі та тіла виганя все чорне», — так Правдолюб занотував у своєму поетичному зошиті. До речі, вивчати гарні вірші чи пісні напам’ять — оздоровлювати серце. Калина вигоїла його від тяжкої недуги. Разом зі словом. Тепер пан Петро такий жвавий, що й на дівчат задивляється. Обливається холодною водою та невтомно робить вправи для хребта. Бо якось побачив себе в місті у великому дзеркалі й жахнувся: горбатий! Чув, як Амосов лікував хребет. Узявся і собі. Ще й сина призвичаїв до вправ, а потім Сергій, сільський тесля, вивчився на мануального терапевта, щоб допомагати людям.

Правдолюб збирається прожити 99 років, жартує, що за три Христових життя має таки донести свої пророкування українцям.

— Чого Бог не зглянеться над Україною? Бо досі не всі звикли вітатися: «Слава Богу!»

Не сприймає начальство Петра. А Дмитро Гнатюк та Анатолій Паламаренко, до яких пробився, назвали його народним поетом. Бо ріже правду в очі та ще й у дошкульних віршах. «На Вкраїні пребагатій ми живем, як торбарі. І у тому винуваті ті, що в Києві, вгорі. Не знімаймо ж бо із себе частку власної вини: їм туди, майже до неба, помогли добратись ми». 

Наш гість розповідає, як міліціонери випровадили його з поважного економічного форуму, де хотів продати свою саморобну книжку та знайти серед бізнесменів тих, хто взявся б за «Калиноньку». Вона економіці України лише допомогла б, а то президенти та прем’єри ніби знають, як господарювати, а народу дедалі важче.

Хмельницька область.