Що більший тиск, то сильніший опір

Лідерство серед центристських партій упевнено займають НАПУ, Партія Регіонів і СДПУ(о), чисельність яких у межах 12—14 тисяч членів.

Високий рейтинг Народної аграрної партії в сільськогосподарському регіоні цілком поясненний. Обласна організація, очолювана народним депутатом Анатолієм Козловським, традиційно орієнтується на захист інтересів аграріїв. Серед її членів — авторитетні керівники господарств, а «первинки» об’єднують цілі колективи. За підтримки народного депутата в області успішно працює діагностичний медичний центр, послугами якого користується, насамперед, сільське населення. Недавня партійна конференція беззастережно підтримала ідею висування єдиного кандидата від центристів.

Обласна організація Партії Регіонів за один рік збільшилася в два рази. Красномовний той факт, що серед обласних партійців 171 працівник держадміністрацій і органів місцевого самоврядування, 350 депутатів різних рівнів. Лідер миколаївських «регіоналів» — народний депутат України Микола Круглов. Микола Петрович вважає, що Партія Регіонів не є «партією влади», тому що жоден з її членів не обіймає в області посади, яка давала б змогу істотно впливати на формування хоча б районного бюджету.

Обласна організація СДПУ(о) — основний конкурент Партії Регіонів. Схожість ідеології, наближеність до влади, електоральне поле стирають серйозні суперечності між цими двома партіями. Організація нараховує сьогодні майже 900 осередків. Серед членів партії чотири голови райдержадміністрації і райрад, 50 голів сільських і селищних рад. Депутатські групи партії створено в радах різних рівнів.

Традиційними для області вважаються ще дві центристські партії — НДП і Партія промисловців та підприємців. В обох випадках вплив має особистість лідера і патріотизм миколаївців. І Валерій Пустовойтенко, і Анатолій Кінах — вихідці з Миколаївської області. В часи їхнього прем’єрства про цей чинник населення не забувало в надії, що й про нього не забудуть. Тому і вступали в «земляцькі» партії.

Миколаївська опозиція представлена КПУ, коаліцією «Наша Україна», СПУ та об’єднанням «Батьківщина». Таким союзом обласні організації виступають на мітингах, беруть участь у пікетах та інших акціях протесту. Об’єднання це умовне, основане на спільному невдоволенні владою й особистими приязними стосунками.

Народний депутат Володимир Матвєєв, який очолює обласну організацію комуністів, привабливий для своїх прихильників не тільки ідеологічною переконаністю, а й знанням проблем регіону. Прихильники КПУ — пенсіонери та малозабезпечені громадяни, що підтримують доступні гасла: проти підвищення цін, несправедливої пенсійної реформи. Водночас, за словами активістів обласної організації, кількість її членів не зменшується.

Діяльність блоку «Наша Україна» в Миколаївській області починаючи з 2002 року довела повну недалекоглядність його столичного керівництва. Після провалу виборів (за «Нашу Україну» в Миколаївській області проголосувало близько 6% виборців) ніяких кадрових висновків стосовно керівництва обласного штабу зроблено не було. Зовсім випадкові люди, не маючи нічого спільного з національно-демократичними ідеями, донедавна очолювали штаб «Нашої України». Фактично штаб «НУ» деморалізував партії, що входять до цього блоку, і звів нанівець усі спроби правих завоювати авторитет в області.

Правда, оптимізму керівникам правих партій додало прийняте столичними лідерами рішення про зміну керівника штабу «Нашої України» в області. Тепер командувати правими на Миколаївщині буде народний депутат України Юрій Ширко.

Відбулися зміни, зокрема кадрові, і в лавах Соціалістичної партії. Тетяна Сижук, нинішній перший секретар обласної СПУ, відома своєю принциповою позицією й умінням вести ідеологічну роботу. Трохи несподіваною подією став прихід до соціалістів керівника популярної в області телекомпанії «НІС-ТВ», депутата обласної ради Геннадія Задирка. Понад те: раніше ніяк не проявляючи себе в політичній боротьбі, крім хіба що невдоволень на сесіях, медіа-лідер стає керівником виборчого штабу Олександра Мороза.

Завдання із залучення в члени партій своїх прихильників на Миколаївщині розуміють своєрідно. Вступати до партій колгоспами, школами, вузами, підприємствами й установами було модно ще за часів однієї з родоначальниць центристських партій в області. Схожу технологію успішно застосовують і тепер окремі партії влади. За спостереженнями місцевих політиків і політологів, багато які керівники, управлінці, службовці мають від двох до п’яти партійних квитків. Про всяк випадок.

Кажуть, проводячи співбесіду з претендентом на посаду, вищестоящий начальник ставить незмінне запитання: який ваш політичний вибір? Добре, що про політичний вибір самого начальника давно відомо. Тому і відповідь у бажаючого одержати посаду готова заздалегідь.

Складніше з тими, хто вже давно заявив про свої політичні погляди. І змінювати їх не збирається. Що ж, до таких принципових застосовуються інші методи. Не хочеш вступати до... — заява на стіл. Правда, є одне спостереження. Той, хто вступив до партії у такий спосіб, за неї, як правило, не голосує. Як і за претендентів від неї. Це зрозуміло. Що більший тиск, то сильніший опір.

Миколаїв.