Нещодавно Математичний інститут Російської Академії наук прийняв постанову, що дозволяє його співробітникам працювати за кордоном не більше двох з половиною місяців. Щоб «мізки» не витікали за кордон. Українські вчені також не проти податися за кращим заробітком за межі рідної держави, бо їхня зарплата в п’ять—шість разів нижча, ніж у Польщі і в 25-40 разів менша за реальну оцінку праці трудівника науки зі США чи розвинених європейських країн, а викладацьке навантаження в кілька разів більше. Але нашій державі це, здається, байдуже.
Та навіть за цих умов українська наука все ще утримує високий міжнародний рейтинг. Про це розповів професор Кам’янець-Подільського державного університету, доктор фізико-математичних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки 1996 року, заслужений працівник освіти нашої держави Юрій Теплінський. Нещодавно в Бостоні вийшла англійською мовою його монографія, яку він написав у співавторстві з академіком НАНУ Анатолієм Самойленком про зліченні системи диференціальних рівнянь.
Скорочення кількості молодих науковців з початку 90-х поставило під загрозу десятиліттями нажитий міжнародний авторитет деяких наукових шкіл України. Всесвітньо відомій Київській, з теорії нелінійних коливань, до якої належить і Теплінський, і його колеги з фізмату, це поки що не загрожує. Однак щоразу, коли надходять запрошення взяти участь у науковій конференції за кордоном, пан Юрій підраховує власні статки, і здебільшого, посилає відмову. Досить того, що свої монографії, навчальні посібники, інші наукові праці доводиться видавати своїм коштом.
Лише небайдужість держави, подолання тотальної бідності та дієздатність основних демократичних принципів суспільства, на думку пана Юрія, надасть стимул для розвитку науки та освіти. Ця формула відома не лише Теплінському, а й тисячам українських учених мужів.
