Тридцятирічний композитор за життя став легендою української пісні, в якій не було ані крихти політики, але так багато внутрішньої свободи.
Він пішов з дому до консерваторії і не повернувся. Досі достеменно невідома дата його смерті, як і причина загибелі.
Нез’ясовані обставини смерті — докір нашому сумлінню, а для когось — привід здобути політичні дивіденди. Як-от нещодавно деякі радикали на мітингу заявили, що за смерть композитора належить виставити рахунок... Росії.
На Личаківському цвинтарі жодна екскурсія не обминає могилу Івасюка. Не раз проходила повз гурт туристів і чую від екскурсоводів одне й те саме: натуралістичні подробиці повішання на гілляці в Брюховицькому лісі. Невже саме це здається їм найважливішим у житті автора «Червоної рути», мелодію якої не заглушила навіть нинішня експансія попсосміття?..
Державний архів у Львівській області зберігає від 1995 року документи, які передав сюди батько композитора: перші дитячі —музичні твори і малюнки, оригінали відомих пісень, документи, листи. Він так багато встиг! Його творча кар’єра розпочалась ... у п’ятирічному віці, в Кіцманській музичній школі. А в тридцять років Володимир Івасюк уже був автором понад ста пісень, двох кантат, творів для камерного оркестру, п’єс для скрипки і фортепіано. Його партитури годі відрізнити від надрукованих — так чітко він їх писав.
Володимир Івасюк не цурався веселого товариства і тих захоплень, що роблять життя яскравішим — займався підводним плаванням, фотографією. На численних знімках, зроблених друзями, він усміхнений, щасливий, замріяний.
В архіві зберігається лист батьків Володимира Івасюка до Генпрокурора СРСР. Вони просили розслідувати причини загибелі сина, пробували спростувати блуд і бруд, що з’явився в газетах після трагічного зникнення Володимира (він, мовляв, перебував у стані депресії, вживав алкоголь тощо). А батьки пишуть: тої весни він був у чудовому настрої, купив собі нову скрипку, в Чернівцях замовив костюм, дві пари штанів...
Хто б купував скрипку і штани, не збираючись жити?..
