У  заяві до Бундестагу члени опозиційних фракцій вимагають від уряду відповідей на 86 запитань у зв’язку з візовою аферою Посольства Німеччини в Україні впродовж 2000—2002 років. Ця тема вже вдруге цього року спричинила дискусії в Бундестазі. В лютому таку заяву було відхилено у «зв’язку з відсутністю до неї громадського інтересу». Нині вона прийнята й розглядатиметься під час парламентських дебатів ще до літньої паузи.
За повідомленням німецьких інформаційних агенцій, політичний скандал спалахнув після оприлюднення окремого застереження судді Кельнського земельного суду на адресу двох відомств — зовнішньополітичного та внутрішніх справ — після завершення процесу над організатором злочинної групи, котра відправляла бажаючих до Німеччини. Значна частина з них, потрапивши в зону Шенгенської угоди, працювала у ФРН й інших країнах Європейського союзу нелегально, зокрема жінки, котрі поповнювали тутешні будинки розпусти.
Зловмисника засуджено на п’ять років позбавлення волі. Зазвичай найвища міра покарання у таких справах — десять років ув’язнення. Але німецький суд оцінив як пом’якшувальні обставини законодавчі постанови про надання віз, котрі сприяли злочинним діям підсудного. Скажімо, завдяки їм лише 2001 року Посольство Німеччини в Україні дозволило в’їзд до ФРН 300 тисячам осіб, що набагато більше, ніж це зроблено іншими такими установами. Лише дещиця власників віз поїхала за кордон, щоб провідати родичів чи друзів або в туристську подорож.
Суд дійшов висновку, що це стало можливо завдяки постанові міністерства закордонних справ, котра спростила умови надання віз громадянам Східної Європи. Цим скористалися спритні ділки в обох країнах. Вони знаходили громадян Німеччини, котрі мали невисокі доходи й за винагороду підписували десятки запрошень до ФРН. Крім того, дозволялося замінити фінансове зобов’язання страховим полісом від фірми «Reіseschutzt AG», що потягнуло за собою інші порушення. Чимало моїх знайомих — українців, котрі працюють у Німеччині нелегально, — розповідали, що, маючи 500 доларів готівкою, тоді можна було одержати візу на в’їзд до ФРН без проблем. Для цього навіть не обов’язково було приходити до консульства за паспортом особисто.
Хоча наприкінці червня 2002 року МЗС федеративної республіки відмінило цю постанову, однак сотні тисяч українських нелегалів і повій розбрелися єврозоною, заробляючи свій гіркий хліб і ставши потенційними об’єктами в кримінальному світі. У зв’язку з цим суддя Кельнського земельного суду казав про «холодний путч зовнішньополітичного відомства проти чинних законів», заявивши, що чиновники МЗС Німеччини до того ж «заважали проведенню слідства й брехали в суді під час слухання справи й надання свідчень». Суддя висловив також застереження щодо масового переправлення іноземних громадян із сумнівними документами міністерству внутрішніх справ Німеччини, з дозволу якого злочинна група разом зі своїми німецькими помічниками займалася сумнівним бізнесом. Нині в суді розглядають також чотири справи співробітників МЗС і МВС, які причетні до цієї справи.
Невдовзі уряд Німеччини буде змушений давати пояснення парламенту щодо спільних німецько-українських оборудок у царині торгівлі візами.
Франкфурт-на-Майні.