Китаянка потрапила у просторову «дірку»?

У придеснянському селі Андріївці мешкає жінка, яка не афішує свої незвичні здібності, але разом з тим «відчуває» багато такого, що непідвладне більшості людей. Від неї я почув вражаючу розповідь про китаянку, яка перебуває у Чернігівській обласній лікарні.

— Ви знаєте, як вона потрапила в Україну? — запитала жінка.

— Мабуть, нелегалка... Невдало перейшла кордон, —сказав я.

— А ось і ні. Насправді вона потрапила у просторову «дірку» і за мить опинилася за тисячі кілометрів від батьківщини.

— Не може такого бути! — не повірив почутому.

— А ви провідайте її...

Заінтригований оповідкою, я невдовзі відвідав опікове відділення Чернігівської обласної лікарні, де з 10 березня на лікуванні перебувала Лінь Юнчжуй. Слова жінки в дечому підтвердилися. Медперсонал розповів, що дівчину до Новгород-сіверської райлікарні доставив таксист, який підібрав її на засніженій дорозі босу, легко вдягнену. Як вона опинилась боса у морозний лютневий день під Новгородом-Сіверським? Відповіді на це запитання досі ніхто не знає. Перші тижні в лікарні дівчина довго плакала. Ніхто не міг її заспокоїти і розрадити.

Юнчжуй уже вивчила кільканадцять українських слів, проте дізнатися від неї, як вона потрапила в Україну, неможливо. Вона не розуміє запитань. Та й відповісти їй складно. Юнчжуй розмовляє якимось китайським діалектом, бо і знавцеві китайської мови було важко з нею порозумітися.

Ось що розповів про її стан завідувач опікового відділення Віктор Яременко:

— Лінь Юнчжуй привезли до нас з обмороженими ногами. На одній стопі пальці довелося повністю ампутувати. На другій нозі — частину стопи, а також два пальці. Нині стан її більш-менш задовільний. Вона ходить. Ранки з’являються, але їх можна лікувати і в домашніх умовах. Її можна виписати. Але в мене таке враження, що вона нікому не потрібна. Ми зверталися до прикордонників, в інші інстанції. Та поки що проблему не розв’язано.

У травні в лікарні китаянка відзначила свій 19-й рік народження. Медсестри, лікарі подарували їй літній одяг, торбинку-оберіг. Нині у Юнчжуй добрий настрій. Вдалося додзвонитись додому. І тепер мати щодня телефонує у лікарню до дочки.

Я був свідком цієї хвилюючої розмови. Складніше спілкуватися з нею.

І все ж малюнками у блокноті, жестами Юнчжуй пояснила:

— Я маю маму, батька, сестричку та брата. Наша сім’я заробляє на життя риболовлею.

Медсестри попросили свою підопічну проспівати українських пісень, і вона залюбки з акцентом виконала для мене «Ти ж мене підманула-підвела». Дівчата запитали:

— Сало їла?

— Їла, — усміхається і морщиться: — Фу...

Не сподобалось воно їй.

Дівчина написала мені у блокнот ієрогліфами «Чернігів», підписалася. Ще додала:

— Дякую лікар... (Тобто «я дякую своєму лікарю». —Авт.).

Лікар — Віктор Васильович Яременко, який поставив її на ноги.

... За офіційною статистикою, з початку року у прикордонні Чернігівщини затримано 76 китайців-нелегалів. Скільком іншим вдалося дістатися бажаного місця, невідомо. Юнчжуй — одна з тих, кому не пощастило? Чому з дівчиною так жорстоко обійшлися ті, хто взяв її у далеку дорогу? Тут важко зрозуміти логіку їхніх дій. Чи були обставини, які призвели саме до такої трагічної розв’язки, — дівчина тепер назавжди залишиться з ушкодженими ногами. Це, мабуть, найреальніша версія появи її на Чернігівщині. 

Чернігів.