В Україні чимало університетів гарних і різних. Черкаський державний технологічний (ЧДТУ), судячи з різних рейтингів, — гарний.
— Відмінний, — уточнив китайський студент. Того жовтневого дня він зупинив ректора, який супроводжував гостей, запитанням: «Можна з вами поспілкуватися українською?». Приємно здивувала не так відкритість і доступність Юрія Леги (у Черкасах вченого поважають за рідкісне людинолюбство), як грамотна і впевнена мова іноземця.
Академік розмовляв зі студентом на рівних. Тоді я згадав, яка китайська стіна стояла між столичним ректором і студентством за моїх університетських часів чверть століття тому. Згадав нинішнього керівника приватного вузу в оточенні охоронців... І позаздрив семи тисячам студентів технологічного університету, в якому ось вже кілька років не на словах, а на ділі гуманізують навчальний процес. І зустріч з китайцем вчергове засвідчила, що процес цей триває успішно.
Тут прагнуть максимально наблизити умови життя хлопців і дівчат до домашніх. А стосовно умов для навчання, вони, мабуть, кращі, ніж у багатьох знаменитих столичних вузах. Зокрема, у новоспечених приватних, що не мають ані власних приміщень, ані викладачів. Яка вже там турбота про тих, хто навчається!
Не дивно, що дедалі більше студентів приватних вузів регіону з четвертого курсу переходять до ЧДТУ на... другий. Здавалося, немає різниці, кому сплачувати за навчання. Але молодь обирає знання, які в технологічному гарантують. Як, до речі, і роботу після його закінчення.
Дев’ятнадцяти спеціальностям на десяти престижних факультетах навчають молодь більш як 300 викладачів, серед яких 17 галузевих академіків, 27 докторів, 150 кандидатів наук. Солідно як для периферійного вузу, погодьтеся. Сказати лише, що за два останні роки в університеті захищено 6 докторських і 29 кандидатських дисертацій. І в цьому плані черкащани залишили позаду чимало іменитих вузів столиці.
— Наукові пошуки вчених не припадають пилом в архівах, а приносять реальний дохід вузові, бо готували їх не задля захисту, а заради користі, — серйозно каже мені молодий, але талановитий вчений вузу.
Завдяки праці винахідників (30—40 заявок на рік, десятки патентів, госпдоговірних проектів) університет будує, ремонтує, купує. Про матеріально-технічний потенціал свідчать хоча б такі цифри: вісім навчальних корпусів, три гуртожитки, бібліотека, спортивний комплекс, лікувально-оздоровчий центр, їдальня, кафе, автошкола, дві бази відпочинку на Росі та морі. Госпрозрахункова діяльність дає змогу заробляти 70 відсотків коштів.
Вуз першим в регіоні почав підготовку кадрів. Він залишається чи не єдиним, що готує товаровиробника. Чи не тому в ньому навчається молодь практично з усіх регіонів країни, з близького і далекого зарубіжжя? Знайомий наш китаєць мав змогу, за його словами, гризти граніт науки в Києві. Але, проаналізувавши і зіставивши ціну, умови життя і навчання, а також якість викладання (про неї йому розповідали земляки), вибрав Черкаси.
Сумувати в університеті не дають. У ньому реалізують гуманітарно-виховний проект, який не має аналогів в інших вузах. Студентів залучають до всіх добрих починань, що їх ініціюють ректор, куратор програми, і його заступник Людмила Білик.
Виховання в ЧДТУ — це не нотації в аудиторіях. Як стати справжнім професіоналом і джентльменом, чим зайнятися талановитому, де зміцнити здоров’я і знайти співрозмовника... Відповіді студенти знаходять у лабораторіях і спортзалах, у гуртках за інтересами, в центрі практичної психології, клубах...
Нині у багатьох дванадцятирічках дедалі частіше можна почути від вчителів: завдання школи — навчати, а не виховувати. Але жоден з нових псевдогуманістів не може пояснити, як відокремити процес навчання від виховання.
У Черкаському технологічному справою доводять, що особистість — це сплав інтелекту і духу. В ЧДТУ не готують роботів.
Про що може мріяти ректор технологічного університету, що зумів зберегти у цьому жорсткому прагматичному світі гуманне обличчя? Що не встиг зробити за одинадцять років керівництва одним з провідних вузів країни?
— Наше завдання — забезпечити галузі народного господарства центрального регіону інженерними і науково-педагогічними кадрами, — ділиться Юрій Лега. — Для цього ми маємо довести студентську армію до 10 тисяч, навчати молодь 28 спеціальностей.
До цієї мети черкащани йдуть сім років. У Шевченковому, Смілі на базі місцевих коледжу і технікуму готують хлопців і дівчат за інженерними спеціальностями. До того ж вступають вони до ЧДТУ на загальних засадах, повертаються додому і після трьох курсів біля тата-мами їдуть до Черкас закінчувати вуз. У перспективі — підготовка до навчання в університеті з дитсадка...
— Боротьба за абітурієнта — це боротьба за майбутнього висококваліфікованого фахівця, якому доведеться піднімати українську економіку, — впевнений Юрій Лега.
— І не тільки українську, — додав би китайський студент.
Київ—Черкаси—Київ.
