У хвостатій черзі стояло двоє дівчат. Одна з них тримала стогривневу купюру. Зроблено замовлення, товар уже на прилавку, названо суму до сплати, аж раптом: «Будь ласка, замініть консерву на пакет йогурту». Продавець біжить міняти товар. Тим часом купюра зникає в гаманці спритної білявки. Нічого не підозрюючи, продавець називає суму до сплати — і чує: «Чому я не отримую здачі? Вам дали 100 гривень».
Жінка за касовим апаратом нервово шукає ту «сотку», але... не знаходить. Тоді втрутилися із черги: «Навіщо обманювати, ви ж не платили!». Це вплинуло — дівчата швиденько покинули супермаркет.
Та цим історія не закінчилася. Того-таки вечора в іншому магазині я знову зустріла тих самих юнок. Картина повторилася. Продавець, щоправда, від каси не відходила. І все-таки шахрайкам удалося заховати купюру (цього разу п’ятдесят гривень), після чого вони гучно й настирливо вимагали здачу. Однак тепер з ними особливо не панькалися.
Цих дівчат, з’ясувалося, тут знають, вони вже кілька разів «отоварювалися» в такий спосіб. Цікаво, скількох продавців їм удалося пошити в дурні?
