Швидко плине час, і от ми вже переступили поріг третього тисячоліття від Різдва Христового. Скільки подій та звершень вмістили ці тисячі років! Лише стрімке двадцяте століття претендує на кільканадцять епохальних подій. Це і ера радіозв’язку, і ера розщеплення атома, і ера виходу людини в космос, і ера комп’ютерів та віртуальної реальності. Цей перелік можна було б продовжувати і продовжувати, бо кожна з подій варта того, щоб започаткувати собою нову епоху в історії людства.
До речі, в минулому досить часто так і робили: розпочинали відлік років з моменту події, яка на свій час була найвражаючою.
Так було з «Римською ерою» — на часі 2761 рік від заснування Риму. Щось подібне відбулося з «Христовою ерою», яку ще називають «новою ерою». Створена вона була досить штучно півтори тисячі років тому вченим монахом Діонісієм Малим. А відбувалося це так.
Йшов 1284 рік «Римської ери» (525-й — майбутньої «нової ери»). Діонісій за основу своїх розрахунків узяв той факт, що Христос був розіп’ятий у віці 33 років і воскрес у неділю, 25 березня. Такий збіг дат — недільний день 25 березня, що настає в перший повний місяць після дня весняного рівнодення (21 березня), буває один раз на 532 роки. Провівши нескладні арифметичні розрахунки, монах визначив дату народження Ісуса Христа — 759 рік «Римської ери», який автоматично став 1-м роком «Христової ери».
Та людство аж ніяк не відразу погодилося з цією ідеєю. Минуло багато сотень років, перш ніж цей календар став загальновживаним. Значна частина держав Європи, передовсім Візантія і Київська Русь, користувались іншим календарем — від початку «Створення Світу» — 5508 до Різдва Христового. І лише указом російського царя Петра І від 19 грудня 7208 поточного року Росія з 1 січня почала «жити» в 1700 році від Різдва Христового.
Відтоді чимало країн так званого Старого світу за традицією чи по інерції користуються саме цим календарем. І нікого не хвилює, що в ньому «намішані» традиції, міфи, повір’я та забобони давно минулих часів і народів. Скажіть на ласку, що пов’язує нашу національну і державну історію з честолюбством давньоримських імператорів, їхніми богами та вподобаннями? Як же самобутня українська історія, національні традиції, культура, ментальність, символіка, запитаєте ви.
Ось про це і піде мова! Але спершу необхідна пересторога від крайнощів. Бо, не розібравшись у своїй етнічній історії, ми поспішаємо копіювати чужий досвід. Чого варте хоча б сліпе наслідування східного «тваринного» календаря з усіма цими драконами, зміями, свинями та щурами. Справді, він гармонійний, екзотичний, має прадавні корені і чудово задовольняє народи східного регіону. Але навіть там у кожної з країн — Японії, Монголії, Китаї в цьому календарі є свої національні відмінності й особливості.
І лише ми у своїй незалежній і самостійній державі з упертістю, гідною іншого застосування, рік у рік приміряємо на себе здобутки чужої культури. Вона «не лізе», а ми «тягнемо» і самі второпати не можемо, що ми святкуємо: чи то рік кота, чи зайця, чи кроля. І який кожен із них осібно і всі гуртом мають стосунок до нас, до нашої буденності, моралі, релігії, духовності.
Проте вже багато тисячоліть існує календар, який був створений на географічному терені нашої місцевості й дуже повно і гармонійно об’єднує в собі космічно-планетарні складові буття європейців. Виник він ще тоді, коли людина-розумна не лише звернула увагу на зорі небесні, а й зрозуміла їх значення для свого життя і побуту. Тому кожній із видимих неозброєним оком зірок-планет вона присвятила певну годину, день, добу, тиждень, місяць і рік свого земного існування.
Головна роль, звісно, була віддана Сонцю, котре стало головним божеством і очолило гурт планет, серед яких були Марс, Меркурій, Юпітер, Місяць, Венера і Сатурн. Кожне з цих небесних тіл символізувало не лише зоряний знак, а й певні закономірності людського життя. Деякі деталі, риси і символи цього календаря дозволяють говорити про його пра-пра-українські корені й витоки. Ось його основні положення.
Кожний рік має свої характерні особливості, які залежать від поєднання символу певної планети і кольору. Разом вони відображають особливості природних циклів того або іншого проміжку часу в Північній півкулі Землі.
Так, наприклад, Сонце наповнює свої роки високою активністю, енергією, натхненням і нестримним прагненням до конкретної і світлої мети.
Марс надає своїм рокам енергію здобуття, визначення, згуртованості й здатності зберегти й захистити надбане.
Меркурій символізує енергію руху, пізнання, інтелект, прагнення до нового, незвіданого, інтригуючого.
Юпітер наділяє житейською мудрістю, розважливістю, добробутом, закладає основи стабільності.
Місяць наповнює свої роки емоційністю, мрійливістю, талантами, пошуками гармонії, здійсненням задумів і бажань.
Венера привносить до аури своїх років потяг до прекрасного, ліричні почуття, розуміння завершеності в поезії, музиці, образотворчості, а також наснажує чуттєвістю і розкішними... лінощами.
Сатурн забезпечує стабільність, поміркованість, розумні обмеження і певний консерватизм, а також наділяє логікою і передбачливістю.
Отже, опікування року тією чи іншою планетою повторюється через кожні сім років. Та щоразу знак планети супроводжується ще й певним символом кольорової гами, котрий мусить врівноважувати основний вплив планети на стан природи і життя людини —підсилювати, послаблювати чи гармонізувати його. В цьому розподілі теж є своя чітка гармонічна взаємозалежність.
Роки, які закінчуються на О, прийнято вважати «білими»; на 1 — «червоними»; на 2 — «оранжевими»; на З — «жовтими»; на 4 — «зеленими»; на 5 — «голубими»; на 6 — «синіми»; на 7 — «фіолетовими»; на 8 — «сірими»; на 9 — «чорними».
Вважається, що білий колір надає людині чистоту намірів, конкретність мети, послідовність дій, допомагає осмислити минуле і спрогнозувати майбутнє. За певних обставин він сприяє тому, щоб почати все спочатку «з чистого аркуша»!
Червоний колір символізує збудливість, рішучість, концентрацію енергії дії, стрімкість і навіть певну агресивність. Водночас це — символ вогню, але не того, що спалює і руйнує, а того, що зігріває і вказує напрям. Це може бути полум’я факела, свічі, домашнього вогнища.
Оранжевий — засвідчує високу духовність, шляхетність намірів, неспішність і терпимість. Він допомагає не витрачати енергію на дрібне і швидкоминуче, а зосередитися на важливому й вічному. За сприятливих обставин цей колір підсилює циркуляцію енергії, наповнює тіло і душу відчуттям польоту.
Жовтий — це оптимістична активність, концентрація сил волі і духу, життєствердна енергія намірів і здійснень, здатність створювати матеріальні блага і не забувати про духовні цінності.
Зелений — засвідчує наполегливість у досягненні мети і глибоку внутрішню переконаність у кінцевому успіхові. Він формує силу волі, дисциплінує розум і зміцнює тіло.
Голубий — наповнює людину мрійливістю, романтичністю, прагненням чогось невизначеного, прекрасного, але мінливого й зникаючого в безмежності. Цей колір сприяє тому, щоб людина була духовно щедрою й емоційно вимогливою.
Синій — дихає силою, спокоєм, натхненням задумів і радістю здобутків, дає відчуття комфорту для тіла і душі. Він допомагає здолати безпідставні сумніви й досягти успіху й визнання на найважчих перегонах життя.
Фіолетовий — символізує незалежність, неординарність і нестримний потяг до свободи думки, уяви, творення. Через це він може породжувати певну емоційну замкнутість, творчу напруженість і надчуттєве сприйняття подій та явищ.
Сірий — закликає до роздумів, розважливості, допомагає розв’язувати найскладніші проблеми. Водночас він може породжувати сумніви, непевність, навіть смуток — з одного боку, однак компенсує це здатністю до тонкого розрахунку і передбачення можливого майбуття — з другого.
Найскладніший чорний колір, котрий несе в собі величезний енергетичний потенціал, який може бути спрямований і на розбудову, і на знищення. В ньому сила, наснага, непередбачуваність і таємниця. Він неосяжний, незбагненний і завжди несподіваний.
Один із варіантів цього календаря передбачає таку природну символіку поточних місяців за періодами року і стихіями: дерева символізують стихію «Вода»; тварини — стихію «Земля»; птахи — стихію «Повітря».
Наступний, 2003-й рік від Різдва Христового за цим календарем вважається роком «ЖОВТОГО МІСЯЦЯ», який, за такого поєднання символів планети і кольору, буде ще й «Роком магічних звершень». Такий збіг планети, кольору і стихії випадає один раз на 210 років. До того ж супутник нашої планети — Місяць — має величезний реальний вплив на перебіг подій на Землі. Це і морські та океанські припливи та відпливи, це і переміщення величезних повітряних мас — усілякі там циклони та антициклони. Врешті-решт, це проблеми, пов’язані із здоров’ям людини, — чутливість до магнітних збурень, протікання різноманітних фізіологічних циклів тощо. А магічність впливу Місяця полягає в тому, що не всі ще чинники впливу цього космічного тіла на природні процеси добре вивчено і досліджено. А там, де мовчить наука, слово перебирає магія. Але магія волхвів конструктивна і творча, вона допомагає людині пристосуватися до довкілля, глибше розуміти природні явища, співіснувати в гармонії з ними.
Наостанок хочу нагадати, що, справді, у кожного року є свої «характер», прикмети, особливості протікання природних циклів і енергетичних процесів. Та будь-який рік стає «добрим» чи «злим» лише залежно від наших думок, намірів і справ. Тому намагаймося формувати ауру кожного року світлими прагненнями і доброчинними звершеннями!
Щасливого усім Нового року в нашій рідній незалежній Україні!!!