Знаєте, як було винайдено гральні кості та карти? В одній з давньогрецьких держав — Лідії настала, кажучи по-сучасному, економічна криза, наслідком якої був голод. Мудрий цар Лідії вирішив економити запаси продовольства і видав наказ: їсти один раз на три дні, а щоб думки про їжу не допікали, громадяни мали грати в придумані ним азартні ігри...

Поезія і проза

Підлітаючи до Афін, неможливо не замилуватися: яскраве лазурове море, пересічене пінними слідами катерів, острови, затишні бухточки — і величезне місто на схилах гір. І весь час шукаєш поглядом Акрополь, Парфенон, те незмірно давнє, з чого починається культура Європи, сучасна цивілізація, демократія.

Але на землі все видається значно прозаїчнішим, аніж з висоти пташиного польоту. Як з’ясувалося, Афіни — це не тільки пам’ятки та історичні події. Це божевільний ритм життя, годинні пробки на дорогах, пилюка і сморід від машин і мотоциклів. Кажуть, що більше мотоциклів тільки в Римі.

Але, попри все це, афіняни люблять своє місто, де в тіні сучасних готелів стоять древні візантійські церкви, на вузьких вуличках під мандариновими і маслиновими деревами просто на тротуарах припарковано автомашини, а поряд сидять за столиками греки, п’ють каву та грають у нарди.

На одній із таких вуличок українські журналісти стали свідками збирання помаранчів. Так само в нас збирають яблука. Афіняни, побачивши наші захоплені погляди і телекамеру, що знімала такий буденний для них процес, з не меншим інтересом дивилися на нас...

Стомлені сонцем

Усі українці, які мешкають у Греції і з якими мені довелося спілкуватися, в розмовах акцентують увагу на особливому менталітеті греків. Коли я попросила все-таки пояснити, що ж у ньому такого особливого, то мені відповіли: “Ми називаємо це “стомлені сонцем”.

Приклад не примусив себе чекати: автобус із журналістами їхав у складі кортежу делегації українського парламенту, але щойно водій зазівався, як на світлофорі перед нашим автобусом грецький даішник перев’язав дорогу смугастою стрічкою. Ви, напевно, бачили такі в американських фільмах, де місце злочину обгороджують у такий спосіб.

Наступна хроніка подій така: водій, висунувшися з вікна, довго, голосно та імпульсивно щось кричав поліцейському, а той вдавав, що не чує ні гудків, ні криків. Через кілька хвилин водій вийшов з автобуса і підійшов до охоронця порядку. Тепер ще хвилини три вони кричали один на одного. Повернувшись, шофер пояснив представникові посольства, який супроводжував нас, що попереду демонстрація і тому дорогу перекрили, а те, що ми — частина кортежу, котрий щойно поїхав, поліцейського не цікавить.

Усе б нічого. Та тільки ліворуч, з іншої вулиці, в перекритому перед нашим носом напрямку рухався потік машин, а ще під стрічкою, крикнувши поліцейському кілька теплих слів, спокійно проїжджали мотоциклісти. Та найбільше нас образило, що стрічка не поширювалася й на легковики. Мало того, охоронець порядку сам трохи піднімав стрічку, щоб машини з водіями, котрі горланили й сигналили, могли проїхати. Ще хвилин через десять ми констатували сумний факт: для того, щоб проїхав величезний автобус, стрічку треба було зняти, а поліцейський категорично не хотів цього робити. Тоді співробітник посольства вирішив зв’язатися з тими, хто телефоном віддасть поліцейському наказ пропустити автобус з гостями парламенту Греції, але грек принципово не взяв з рук дипломата мобільний телефон. Урешті-решт журналісти, які спізнювалися на зустріч нашої делегації з опозиційною партією Греції, запропонували... скинутися і підкупити офіцера. Звісно, це був жарт. А коли серйозно, то в Греції, як і в нас, хабарів не беруть тільки ті, кому їх не дають. Проте в нашому випадку не варто було й пробувати, бо за такої кількості свідків це не робиться... “Він ще може й образитися”, — пояснили нам обізнані люди. Що могла спричинити “образа”, ми вирішили не перевіряти.

Постоявши для годиться ще хвилин п’ятнадцять, водій потихеньку вирулив на іншу вулицю. В об’їзд ми все-таки встигли на одну з останніх зустрічей. Але досі залишалося загадкою, чому не можна було відразу поїхати в об’їзд. Утім, мені здалося, що і водій, і полісмен отримали від цієї пригоди обопільне задоволення...

До речі, самі греки свій менталітет пояснюють змішанням європейських рис характеру зі східними. Причому найсамокритичніші з них схиляються до того, що східності більше, ніж європейськості.

Просто Дора

Афіни активно готуються до проведення Олімпіади-2004. Візуально ця активність виявляється в тому, що столиця Греції нагадує величезний будмайданчик.

Підрахувати витрати на будівництво і реконструкцію досить і досить складно. Ніхто в Греції так і не зміг мені назвати якусь певну суму. І тут ми можемо греків зрозуміти. Самі пережили не одну реконструкцію. Зате фахівці вже підрахували: харчування учасників коштуватиме організатором ігор більш як 60 мільйонів євро. На цю суму передбачено нагодувати приблизно 24 тисячі спортсменів, членів делегацій і техперсонал.

Нещодавно мером Афін уперше стала жінка — кандидат від консервативної партії “Нова демократія” Дора Бакоянні (греки дружелюбно звуть її просто Дора). Вона набрала понад 60% голосів виборців. 48-річна градоначальниця — дочка колишнього прем’єра країни Константина Міцотакіса. Саме вона одна з тих, хто найактивніше командує підготовкою міста до олімпіади. І річ тут не тільки в тому, що в молодості Дора Бакоянні грала в баскетбол (її зріст 184 см). На її думку, якщо грецька столиця гідно зустріне численних спортсменів і журналістів, то й від туристів надалі відбою не буде.

Уже тепер у місті почалося генеральне прибирання: робітники зносять потворні рекламні щити та старі будинки, розташовані на шляху до Акрополя. Але ви напевно знаєте, що таке генеральне прибирання. Це коли завдяки титанічним зусиллям навколо виростають купи сміття, яких раніше не було видно неозброєним оком...

А взагалі грецька столиця — місто дивовижної долі, найстаріша і водночас одна з наймолодших столиць Європи. Афіни були визнаним центром культури та мистецтва античного світу ще тоді, коли багато європейських столиць не існувало.

(Далі буде).