...Багато років школою-ліцеєм № 53 керував Володимир Високогляд — талановитий педагог і мудра людина. Він зумів сформувати міцний і дружний колектив учителів, налагодити його гармонійні стосунки з учнями та батьками. Престиж ліцею дедалі зростав завдяки активній участі його вихованців у різних олімпіадах і конкурсах.
Пішов на пенсію Високогляд. Директором ліцею стала кандидат педнаук енергійна Олена Біла, яка до цього обіймала таку cаму посаду в школі.
Ліцей мав власні традиції та внутрішні закони. Олена Михайлівна почала свою діяльність із того, щоб усе... поламати. Першими зміни на гірше помітили найчутливіші й безкомпромісні — старшокласники. Те, що новий директор відкликала їх з канікул «лиск» на території ліцею наводити, ще можна було пережити. Та чому, проходячи повз них, жодного разу на вітання не відповіла? Тільки й чули, як Олена Михайлівна вказівки вчителям роздавала щодо наведення порядку «в цьому хліві». Усі подивувалися, коли 1 вересня директор, не дочекавшись закінчення урочистої загальноліцейської лінійки, пішла займатися «важливішими справами».
Директриса, ще не познайомившись з учителями, привела нових викладачів та інших працівників. Уже в перші дні змушені були звільнитися вчителі інформатики й математики, психолог, бібліотекар, бухгалтер, секретарка.
Керівник склала й затвердила кошторис на перше півріччя навчального року в сумі 128 тисяч гривень і почала активно вишукувати джерела його наповнення. Найперше, звернула увагу на «добровільні пожертвування» батьків, вимагаючи здати по десять гривень на видання ліцейської газети, заняття в гуртках і в спортивних секціях стали платними. Скажімо, прийшли суботнього дня хлопчаки й дівчатка з гуртка «Ерудит», а їм двері не відчиняють, бо попередньо не внесли плати за оренду приміщення...
Без погодження з опікунською радою віддали приміщення ліцею в оренду під швейну майстерню. Почалася інтенсивна, нічим не вмотивована «перетасовка» учнів, насильна ломка усталених звичок, дружніх і родинних стосунків, навіть близнюки-сироти опинилися в різних класах...
Усіх «новацій» О. Білої тут не перелічити. Очевидно, керівництво районної та міської управлінських структур освіти мали б уже з перших днів зупинити зарозумілого адміністратора. Проте реакції не було навіть тоді, коли закидали їх скаргами, коли майже 30 педагогів ліцею написали заяви про звільнення.
А на рішення батьків і старшокласників провести акцію протесту проти дій директриси, з міськуправління надійшло попередження такого змісту: «Проведення батьківських зборів з учнями є недоцільним і таким, що суперечить чинному законодавству. Присутність неповнолітніх на подібних заходах може несприятливо вплинути на виховний процес...». А те, що отой «виховний процес» лихоманило з вини директора ліцею вже кілька тижнів і що за вчителями готові були піти з ліцею й старшокласники, нікого не тривожило.
Акція протесту відбулася. Про що там йшлося, О. Біла не чула — захворіла якраз. Вислухала претензії вищезгадана Т. Антонова. З міськуправління освіти на збори ніхто не прийшов. Його начальник Лідія Стеценко, щоправда, зустрічалася з учительським колективом, проте жодних заходів, по суті, не вжила, зажадала кілька днів для того, аби «глибше увійти в ситуацію», хоча та вже вийшла з-під контролю...
Нарешті було створено комісію, до якої увійшли не тільки педагоги ліцею, відповідальні працівники райвідділу та міського й обласного управлінь освіти, а й представники батьківського комітету. Протягом трьох днів вона мала розставити крапки над «і»: внести пропозиції. О. Біла, щоправда, не дочекалася «оргвисновків» — спішно подала заяву про звільнення з посади сама. Так, очевидно, зручніше для подальшої педагогічної кар’єри.
Учительський колектив ліцею, учні та їхні батьки, схоже, заспокоїлися. Адже новий директор з перших днів відновлює все, що було нажите тут протягом багатьох років і що одним махом перекреслила її попередниця. Викладачі, які подали заяви про звільнення, повернулися на свої місця. Відновлено факультативні заняття, що їх ведуть викладачі вузів. Подовжено договір з Одеським морським університетом.
Одне слово, стало так, як було за часів Володимира Високогляда...
Одеса.
