Отже, Президент України Леонід Кучма дав старт політичній реформі. «Перехід до парламентсько-президентської республіки і посилення місцевого самоврядування — це і є наш європейський вибір. Саме така політична система демонструє свою ефективність у більшості країн Європи», — заявив Президент. Щоправда, термін «парламентсько-президентська республіка» європейським демократіям поки що невідомий — лише «парламентська». Проте хай це буде на совісті референтів Президента, а що стосується ідеї —справді, першочергова роль національних парламентів є ознакою не те що більшості, а практично всієї Європи.
Схема проста. Громадяни обирають парламент, після чого парламентські партії створюють коаліцію, яка формує уряд і несе політичну відповідальність за результати його роботи. Уряд, у свою чергу, відповідає перед парламентом. Права й обов’язки президента обмежені. Він виконує переважно представницькі функції, втручаючись у політичний процес лише в разі обумовленої законом необхідності. Звісно, кожна країна має свої особливості, проте загальний принцип залишається один для всіх. Ось деякі приклади.
Німеччина. У вересні там відбудуться парламентські вибори — найголовніший елемент функціонування парламентської демократії. На попередніх виборах перемогла Соціал-демократична партія, яка разом із коаліцією «Союз90/зелені сформувала уряд. Лідер СДПН Герхард Шрьодер і став канцлером, тобто главою уряду. А, скажімо, «зелений» Йошка Фішер очолив зовнішньополітичне відомство. Політична відповідальність настане для цієї коаліції за три тижні: вибори покажуть, задоволені громадяни роботою уряду і виконанням ним передвиборних партійних обіцянок, чи ні. Що стосується федерального президента країни, то він обирається спеціальними Федеральними зборами, які складаються з депутатів бундестагу і такої ж кількості членів лантдагів (земельних парламентів).
Велика Британія. Ця країна (так само як Іспанія, Данія, Швеція, Норвегія та деякі інші) є конституційною монархією. Проте присутність монарха аж ніяк не перешкоджає торжеству парламентаризму! Країною керує уряд, який формує партія-переможниця у виборах до палати общин (нині це лейбористи). Члени уряду повинні бути і членами парламенту. Верхня палата законодавчого органу — палата лордів — є вищою судовою апеляційною інстанцією. Почесний обов’язок королеви — відкриття сесій парламенту.
Естонія — одна з постсоціалістичних держав, яка відразу ж (а не після 11 років вовтузні) належно оцінила ситуацію і зробила правильний щодо політичного устрою вибір. Прем’єр призначається президентом за згодою державних зборів (парламенту) і підзвітний йому. Парламент-таки обирає президента. Причому за неможливості останнього виконувати свої функції це доручається голові парламенту.
Звичайно, нині ми маємо лише усну декларацію Президента України про доцільність переходу на такі принципи керування державою. І лише після того, як відповідний орган подасть конкретні пропозиції про внесення змін до Конституції, можна буде казати про їхню відповідність європейській практиці. Але безперечно одне: навіть загальновживана модель парламентської республіки не буде ефективною за відсутності в країні реальної демократії. Якщо, скажімо, парламентські вибори проходять у геть недемократичних умовах або коли народних депутатів за допомогою відомих методів «переводять» до провладних фракцій, то тут жоден передовий європейський досвід нам не допоможе.
