У столиці тюльпанів, вітряків і... велосипедів

А воно й справді таке. І до того ж, як колись писали, — контрастне. З одного боку, це значний центр європейської культури, науки та туризму, тут діє кілька десятків вузів, академічних установ. А з другого... Ніде у світі немає вільного продажу наркотиків, в Амстердамі ж є. Всюди є квартали побачень, але в Амстердамі вони називаються поетично — квартали червоних ліхтарів. Меблі у квартири ви вносите через двері, амстердамці — через вікна.

Очевидно, тому, потрапивши до одного з найбільших і найдавніших європейських міст-портів, хочеться відкрити для себе хоча б кілька сторінок його бурхливого життя, порівняти з баченим досі.

Хто цікавиться живописом і взагалі історією культури, врешті-решт стає бранцем романтичних сподівань (а раптом!) побувати на батьківщині тих художників, творчість яких належить найвищим досягненням людства. Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело, Джорджоне, Тіціан... І тому коли, мандруючи Рейнською долиною, дізнаєшся про можливість потрапити до Амстердама (численні туристичні фірми пропонують усього за 25 євро здійснити подорож до конституційної столиці Королівства Нідерландів), безсумнівно, використовуєш цю нагоду. Адже тут жив і творив один з метрів європейського і світового живопису Рембрандт Харменс ван Рейн (1606—1669).

Будинок Майстра на вулиці Йоденбреєстраат, біля входу до якого майорить стяг міста, до сьогодні залишається місцем велелюдного різномовного паломництва.

На жаль, за браком часу нам не вдалося завітати до Державного музею (щоб оглянути його експозицію, потрібно не один день) й побачити найвидатніше полотно живописця «Нічний дозор». Проте інші твори, а також картини сучасників Рембрандта оглянути нам пощастило.

«Нічний дозор» написано через два роки після укладення Мюнстерського мирного договору (1640), внаслідок чого Республіка Семи Сполучених Провінцій (одна з минулих назв нідерландської держави) була визнана незалежною від імперської Іспанії. Живописець увічнив для потомків одухотворені обличчя захисників свободи.

Твір Рембрандта близький за змістом історичному полотну Миколи Івасюка «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ» (1913). Та стоячи перед амстердамським будинком Рембрандта, я думав про іншого нашого визнаного майстра живопису, Миколу Бурачека, який вважав, що саме великий нідерландець надихнув його на творчість. «Коли я побачив портрет Рембрандта у Відні, то зустрівся з ним як з рідним батьком», — писав Микола Бурачек.

Не впевнений до кінця, але гадаю, що вплив Рембрандта та його попередників і досі визначає життя Амстердама. Гляньте лишень на «Автопортрет із Саскією на колінах»!

З попередників найперше належить згадати, зрозуміло ж, Еразма Роттердамського (бл. 1469—1536). Ще з університетських часів до пам’яті потрапила його дошкульна сатирично-іронічна «Похвала глупоті» (1509). Твір написано в часи, коли Нідерланди разом з Німеччиною утворювали «священну Римську імперію німецької нації». В духовному житті Європи тоді вже панували ідеали Відродження з їх культом свободи і творчості — зрозуміло, несумісні із затхлим імперським духом у державному, а особливо в культурному житті. Еразм був переконаний, що на шляху до незалежного самобутнього розвитку його вітчизни і в цілому удосконалення світу стоїть людська глупота...

Звичайно, перше, що дає змогу зрозуміти: ти в Нідерландах! — вітряки. Кордонів у Європі немає, і якщо не встигнеш помітити державні прапори, то можеш і не знати, на території якої країни ти перебуваєш.

Вітряки всюди й різні: від старих — дерев’яних до модерних — всуціль металевих з широким розмахом сріблястих крил. Після Утрехта автобус з мандрівниками швидко наблизився до Амстердама, який гід назвав Північною Венецією (давнє портове місто розкраяне десятками вузьких каналів). Щоправда, амстердамці не згодні з таким визначенням. Вони кажуть, що то Венеція — Південний Амстердам (до речі, колись Нью-Йорк називався Новим Амстердамом).

По в’їзді в мільйонне місто ліворуч розташований солідний спортивний комплекс футбольного клубу «Аякс» — давнього знайомого київського «Динамо».

Амстердам — конституційна столиця Нідерландів, але парламент і уряд — в Гаазі. Там же й резиденція королівської родини.

Екскурсію по місту всезнаючі гіди починають з відомого, мабуть, на весь світ кварталу червоних ліхтарів. Очевидно, це диктується бізнесовими інтересами туристичних фірм. Звичайні будинки: двері, вікна, дахи... На першому поверсі, немов у акваріумах, сидять чи стоять жінки найрізноманітнішого віку, найрізноманітнішого зросту, кольору шкіри, волосся, одягу. Дехто з них байдуже дивиться на допитливих туристів, дехто з цікавістю. Гіди, зрозуміло, не змовкають, яскраво розписуючи побут і звичаї мешканців екзотичного району. На березі каналу — пам’ятник еротичного змісту. На газонах молоді люди в напівсонному чи напівп’яному стані — в Амстердамі, повторю, дозволені легкі наркотики.

У місті понад 150 концентричних каналів, над якими нависає до тисячі мостів. Притиснуті до берегів, усюди стоять баржі — своєрідні міські дачі амстердамців, з квітами й кущами на воді.

Здавна Нідерланди славляться своїми тюльпанами. Це основний товар на міських ринках, на входах до яких часто висять попередження: «Будьте уважні! Кишенькові злодії!».

Амстердам — місто велосипедів, господарі яких не дуже дбають про дотримання правил вуличного руху. Веселі амстердамці, як розповідають, жартуючи можуть узяти чужий велосипед й користуватися ним доти, доки, у свою чергу, його не «позичить» наступний гуморист.

Туристи дивуються вузьким і розташованим на рівні другого поверху входам до будинків — це захист від можливого підняття води в каналах.

Амстердамці винайшли свій спосіб доставки в помешкання меблів — через вікна. Для цього високо під дахами у стіни вмонтовано міцні гаки.

І, звичайно ж, приваблює туристів амстердамський музей воскових фігур мадам Тюссо, де можна не лише побачити історичного, політичного чи громадського діяча, а й сфотографуватися з ним. Майстерність авторів воскових фігур витончена й супердосконала.

Історія сучасних Нідерландів — це фактично історія боротьби з Атлантичним океаном за землю. Переможцями у цій суперечці поки що виходять люди — відвойовано і фактично половину нинішньої території країни, що нижче рівня моря.

Тяжка та боротьба. Свідчення — численні пам’ятники її учасникам.

До речі, ініціатором протистояння людини й стихії була стихія. 1 лютого 1953 року море затопило значну територію островів південно-західних Нідерландів. Стихійне лихо забрало життя майже двох тисяч чоловік. Стало зрозуміло, що відкладати здійснення плану «Дельта» (закриття всіх морських рукавів у цій місцевості) далі неможливо. У жовтні 1986 року план «Дельта» був завершений. Всі морські рукави, крім двох, залишених для проходу морських суден, перекриті.

Відвоювати морське дно в океану — це лише половина справи. Протягом десяти років йде робота з окультурення земель, які передаються в користування аграрникам. До речі, нові землі стають власністю держави.

Працювати нідерландці вміють. Країна входить до найбільш високорозвинутих у світі.

Але вміють вони й постояти за свої права. Нідерланди — країна стабільної соціальної політики. 40 відсотків працюючого населення — члени профспілок. Широка система соціального забезпечення вважається однією з найдосконаліших у Європі. Останнім часом у зв’язку з загальноєвропейськими проблемами, зокрема зростанням потоку бажаючих працювати на Заході, в Нідерландах вжито відповідних захисних заходів. Наприклад, термін користування допомогою для безробітних скорочено. Якщо люди певних професій не знаходять попиту на ринку праці, їм пропонують набути новий фах.

Закон із соціальної допомоги підтримує будь-якого нідерландця, який не зі своєї вини потрапив у такі фінансові умови, що не дають йому змоги забезпечити собі мінімальний рівень життя на території країни.

Загальна атмосфера держави, безумовно, впливає на життя Амстердама, який, з одного боку, прагне віддати належне, як це робив Рембрандт, радощам людського існування в усіх його проявах, а з другого — міцно триматися на завойованих позиціях і нести в майбутнє нідерландську самобутність.