Кіровоградець прихистив у своєму будинку дві родини переселенців зі сходу України
Якось, проводжаючи доньку до Києва, на залізничному вокзалі опівночі зустрів кількох працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій. Рятувальники, серед яких була й жінка, вирізнялися своєю вже добре відомою нам усім формою. Подумав, невже в Кіровограді щось трапилося? Тим часом до перону підігнали вагони. Рятувальники підступили до східців одного з них, з тамбура вийшло декілька пасажирів різного віку. Неважко було здогадатися, що це багатодітна родина — двоє батьків та четверо-п’ятеро дітлахів різного віку. «Переселенці», — пролунало тихим шепотом на пероні. Рятувальники допомогли приїжджим: подали руки, підхопили речі, повели до автівки...
Уже майже рік співробітники ДСНС опікуються долями людей зі сходу України та тимчасово окупованого Криму — намагаються надати кожній людині необхідну інформаційну, психологічну та медичну допомогу, віднайти тимчасове помешкання. Проте найголовніше, чого потребують нині ці люди, — це щирість та підтримка, адже кожен переселенець і так чимало настраждався під жорстокими обстрілами, часто втративши близьких та рідну домівку. А коли вже доведені до відчаю вони зважуються на переселення, то саме рятувальники стають тими людьми, до яких вони можуть звернутися по допомогу і які згодом стають для них майже рідними.
Шістдесятип’ятирічний Олександр Коструб із Донеччини, інвалід ІІ групи, тривалий час хворіє на цукровий діабет складної форми. Наприкінці 2013-го хвороба прогресувала і чоловік опинився у медичному закладі. Та коли бойові дії почали посилюватися, проходити лікування стало неможливо. Олександр із дружиною вирішили переїхати на Кіровоградщину, в Новоукраїнку. На певний час родину прихистили родичі, але у кожного свої проблеми, свої труднощі. Тож довелося приїжджим шукати інше житло.
Цю часто найбільшу для переселенців проблему допоміг розв’язати рятувальник державної пожежно-рятувальної частини ДСНС №19 Сергій Грозан.
«Дізнавшись, що нам немає де жити, Сергій запропонував поселитися в будинку його покійних батьків. Помешкання нам сподобалося. А коли запитали про ціну, Сергій відповів: «Ви бачите, що написано у мене на формі? «Рятувальник», — розповідає Олександр Коструб.
Уже майже рік родина Кострубів живе у будинку рятувальника. Сергій Грозан постійно допомагає сім’ї продуктами й одягом, розв’язує всі побутові проблеми.
«Складно підібрати слова, щоб висловити нашу вдячність! Завдяки таким людям, як Сергій, і світ тримається», — кажуть переселенці. І не лише сім’я Кострубів. У листопаді минулого року з Луганська до Новоукраїнки переїхав Сергій Фагутько з дружиною та 4-річним сином. Поки були кошти, винаймали будинок, а коли закінчилися... на допомогу знову прийшов Сергій Грозан. Цього разу «в хід пішов» будинок, успадкований чоловіком від дідуся та бабусі.
Сергій дозволив жити вимушеним переселенцям стільки, скільки потрібно. А ще, не соромлячись, звертатися по будь-яку допомогу.
«Ця людина простягнула нам руку в найтяжчі хвилини життя і стала частинкою наших родин, — стверджують Коструби з Фагутьками. — Нехай благословляє його Господь і посилає здоров’я на довгі роки»...
Петро МЕЛЬНИК, за матеріалами прес-служби ДСНС України.
Сергій Грозан і Олександр Коструб.
Фото з архіву прес-служби управління ДСНС у Кіровоградській області.
