Із понад чотирьох тисяч переселенців з Донбасу і Криму, котрі тимчасово знайшли прихисток на Закарпатті, майже сімдесят відсотків — інтелігенція. Працевлаштуватися цим людям важче, ніж представникам робітничих професій. Матеріальна допомога мізерна: протягом півроку виплачують по 442 грн. щомісяця, а якщо людина не влаштується на роботу за шість місяців, то втратить і ці гроші. На місяць можна отримати не більше 2400 грн. на сім’ю. Ці факти наводилися на засіданні Ужгородського прес-клубу. Тема порушувалася більш ніж гостра — «Права переселенців: на що розраховувати і як себе захищати».
До речі, юрист благодійного фонду «Горіння» Квітослава Андрушко розповіла, що працює консультаційний центр, який надає безплатну юридичну допомогу для внутрішньо переміщених осіб, а також ромам. Поради дають і у телефонному режимі, і усно. Люди звертаються з різних питань. Актуальним є отримання допомоги, особливо після перших шести місяців. Крім того, працюють над захистом прав дітей та питаннями освіти, оскільки передбачено державну цільову підтримку. Часто переселенці звертаються і щодо відновлення втрачених документів. Офіс фонду розташований на ужгородській вулиці Собранецькій, 46.
Олена Стародубова, яка представляє громадське об’єднання «Закарпаття—Донбас», зауважила: «Як переселенець, коли приїжджаєш до Ужгорода, зустрічаєшся з низкою проблем, і згодом вони накопичуються. У нашу організацію можуть звертатися не тільки її члени, а всі переселенці. Наша адреса — площа Народна, 5/16. Там можна зустрітися з головою товариства, психологом і юристом. Ми інформуємо про порядок реєстрації — куди йти, до кого звертатися — аж до того, у який кабінет. Бо в державних органах немає якихось стендів з інформацією, і переселенець змушений сам переривати закони, витрачаючи час. Крім того, в інформаційно-консультаційному центрі нашої організації можна дізнатися, які пропозиції є для переселенців — безплатне відвідування басейну, заняття спортом, екологічні акції, благодійні ярмарки тощо».
За словами Олени Стародубової, майже третина переселенців не планує повертатися, бо не розраховує на безпеку: «Якщо держава гарантує відновлення безпеки так само, як допомагають переселенцям нині, то можна вважати, що безпеки не буде».
«У нашої родини питання про переїзд постало у вересні 2014 року, коли загострилася ситуація в Донецьку й психологічно вже просто неможливо було там перебувати. Чому Ужгород? Навіть не можемо самі собі пояснити. Напевно, було так страшно, що вирішили тікати в найвіддаленішу точку», — поділилася Олена Стародубова.

Закарпатська область.

 

 

 

На знімку: Квітослава Андрушко (ліворуч) і Олена Стародубова.

Фото надане Ужгородським прес-клубом.