Хочуть дати, але важко взяти

Отримання житла пораненими учасниками АТО і родинами загиблих — тема актуальна і болюча. Бо, як завжди, обіцяно всім, а отримують... у порядку черги. Чи дочекаються всі? Коли? І яке житло отримають? Ці питання турбують не тільки родини, а й місцеву владу, яка має посприяти розв’язанню цієї проблеми. Але, як завжди, грошей замало, а бюрократичних перепон — забагато.
Щомісяця у Хмельницькій ОДА засідає комісія із забезпечення житлом учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих. Розглядають одне питання — як оперативно і за розумну ціну придбати і оформити квартири для тих, у кого підійшла черга. Все має бути зроблено відповідно до урядової постанови про порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті на цю програму. Бо помилка в одній букві — і не буде ані квартири, ані бюджетних грошей.

Дім є. Однак житла немає

Як можуть заплутати справу бюрократичні формальності, добре знають у родині Вадима Шалатовського.
На початку минулорічного вересня для старшого солдата батальйону «Айдар» бій із російськими диверсантами, які атакували із засідки бійців другої роти батальйону біля міста Щастя на Луганщині, став останнім. Але тоді цього ще не знали ані його побратими, ані родина. Після того бою довгий час «Хмеля» вважали безвісти зниклим, і вдома все ще жила надія, що Вадим вижив і обов’язково знайдеться. Але він вже був похований як тимчасово не встановлений захисник України у Старобільську. Тільки через півроку був упізнаний за експертизою ДНК, і вже після цього перепохований у Хмельницькому.
Весь цей час був непростий для родини, а особливо — для дружини, котра залишилась із двома дітьми на руках. До горя втрати близької людини додались ще й серйозні фінансові та побутові проблеми. Адже майже десять років тому вони взяли іпотечний кредит. А погасити його, через економічну кризу, так і не змогли. Тож на початок нинішнього року заборгованість за кредитним договором становила майже 79 тисяч доларів. При цьому, як зазначено в банківській довідці, сума пені сягнула майже 8,6 мільйона гривень.
Про те, що дружина загиблого бійця зможе погасити такі борги, й мови бути не може. Але, з’ясовується, і відмовитись від іпотечного житла так само проблематично. Адже, відповідно до законодавства, діти, які мешкають у ньому, після загибелі батька стали спадкоємцями. І виселити їх із нього ніхто не має права, не забезпечивши їхнє право на житло. Та надати інше, на яке має право сім’я загиблого бійця, теж не можна, бо... родина вже має дім.
Вибратись із цього зачарованого бюрократичного кола вже кілька місяців поспіль не може не тільки родина, а й Хмельницька РДА, на яку покладене завдання із забезпечення житлом цих пільговиків, ні управління юстиції, ні органи опіки і піклування, ні працівники департаменту соціального захисту, ні банк, котрий хоче простити частину боргу, ні будівельна компанія, котра готова надати нову квартиру... І не тому, що не хочуть цього зробити, а тому, що зв’язані по руках і ногах чинним законодавством.
Хоча, здавалося б, усе просто, й усі учасники погоджуються на такий варіант: сім’я відмовляється від спадщини, судовиконавці продають дім і повертають гроші банкові, а той укладає договір, яким прощає решту боргу. А після цього РДА купує за бюджетні кошти нову квартиру. Але в цю схему не вписуються вимоги органів опіки та піклування, котрі мають дати згоду на продаж лише тоді, як діти отримають право на будь-яке інше помешкання. Таке знайшли в сусідньому селі — в хаті у бабусі і дідуся, де дітям може припасти по вісім квадратних метрів. Але ж свого часу їхня мама як учасник приватизації уже отримала і своїх вісімнадцять метрів у цій хаті. Тож формально виходить так, що сім’я уже забезпечена житлом і нової квартири не потребує...
Поки чиновники думають, як же купити квартиру цим дітям, бюджетні гривні можуть «згоріти». Якщо вони не будуть освоєні до кінця року, їх доведеться повернути в бюджет. Щоб цього не сталось, Шалатовських можуть просто посунути в черзі, поки не будуть вирішені всі паперово-бюрократичні формальності. Але хто знає, чи будуть після того гроші в казні?  

Обіцянок більше, ніж коштів

Обіцянки уряду забезпечити житлом родини загиблих у зоні АТО та тих бійців, які дістали тяжкі поранення і стали інвалідами, були благородними, але не надто простими для виконання. Торік на Хмельниччину для цих цілей було виділено субвенцію на суму більш як 4,7 мільйона гривень. На ці кошти для згаданих пільговиків, які перебували на квартирному обліку у Білогірському, Деражнянському, Новоушицькому, Хмельницькому районах та містах Хмельницький, Кам’янець-Подільський, Шепетівка, придбали 13 квартир. Далеко не всі вписались у суму, виділену бюджетом. Тож на допомогу приходили і місцеві органи влади, і спонсори, і будівельники, котрі чи знижували ціни, чи виконували своїм коштом частину ремонту. Часто доплату робили і самі пільговики.
Саме так планує вчинити і Денис Голодюк із Полонного. За урядовою постановою, він має право на отримання 58 квадратних метрів житла, на які з бюджету буде виплачено 443 тисячі гривень. Але для нього підшукали більшу і дорожчу квартиру. Тож молодий чоловік готовий доплатити різницю у 135 тисяч гривень.
Так само діятиме і ще один пільговик — учасник АТО з Хмельницького. При цьому на певні поступки готова піти й будівельна компанія, у якої купуватимуть житло. Тож сума доплати буде зведена до мінімуму.
Можна сподіватись, що для цих щасливчиків квартирне питання уже найближчим часом буде вирішене. Але при виконавчих комітетах районних, міських, селищних та сільських рад області на квартирному обліку зараз перебуває та потребує поліпшення житлових умов ще 16 сімей загиблих військовослужбовців і 6 інвалідів ІІ групи. При цьому на закупівлю житла цьогоріч виділено близько півтора мільйона гривень, тобто втричі менше, ніж торік. Виходить, якщо зберігатимуться теперішні темпи фінансування, то згадану чергу доведеться долати більше трьох років. А якщо з’являтимуться інші пільговики? А коли ціни на ринку житла зростуть?
Наразі відповідей на ці запитання немає. А тому всі поспішають, щоб отримати хоча б те, що є. Та в цьому поспіху дехто вже встиг припуститися помилок. Причому таких, що вилились у кримінальне провадження.

Багато галасу і... кримінальна справа

Про квартиру для «кіборга» Івана Зубкова заявляли гучно. Та й як же інакше, адже мова йшла про Героя України. Це він, старший лейтенант, командир підрозділу з вогневої підтримки з позивним «Краб» брав участь у деблокуванні підрозділів, що боронили Донецький аеропорт. Під час одного з боїв викликав вогонь артилерії на себе, прикривши відхід бійців. Коли останній раз вийшов на зв’язок, повідомив, що лежить під завалами. Тоді бойовики підірвали другий поверх нового термінала аеропорту. Вибратись з-під них командиру не вдалось. У рідній Деражні на його поховання прийшло понад п’ять тисяч людей. Хоч так вони хотіли подякувати за його подвиг. Тоді, та й пізніше звучало чимало запевнень, що ніхто не залишить без уваги дружину і двоє донечок Івана.
Через пару місяців у Хмельницькому волонтери і меценати заклали капсулу в фундамент нової багатоповерхівки, яку пообіцяли назвати його іменем. Тоді ж жінці вручили сертифікат на майбутню квартиру. Все було урочисто. Подію приурочили до Дня Незалежності. Новобудову освятили. На церемонію приїхали навіть бойові побратими Івана, щоб ще раз віддати шану своєму легендарному командирові. Родині пообіцяли, що вже навесні вона зможе переїхати із Деражні у Хмельницький до нової квартири.
Але замість цього в прокуратурі області повідомили: виділена для родини Зубкових квартира у Деражні не придатна для проживання. Крім того, при її закупівлі виявлено розтрату державних коштів. Як пояснили, торік Деражнянська РДА отримала 406 тисяч гривень для цієї покупки. Та перед цим мали оголосити конкурс і обрати найнижчу ціну серед тих, що запропонують учасники торгів. Однак, чи надто поспішали, чи з якихось інших причин, тендер не провели. А за трикімнатну квартиру загальною площею 62 квадратні метри в Деражні перерахували рівно стільки, скільки отримали на казначейський рахунок.
Як розповів начальник відділу місцевої прокуратури Павло Маслюк, уже з’ясовано, що ринкова вартість квадратного метра житла в будинку, де куплено квартиру, на момент її придбання була майже на тисячу гривень менше затраченої. І до всього того: куплене приміщення було не придатним для проживання і мало певні будівельні недоліки.
Про все це стало відомо лише після того, як родичка сім’ї не змогла стерпіти такої образи і почала писати скарги та заяви в різні інстанції, включаючи і прокуратуру. Наразі слідство за цим кримінальним провадженням проводить територіальне відділення поліції.
Не виключають, що в його ході вдасться домовитись із продавцем житла про те, що він надасть інше, якісне, помешкання, яке відповідатиме витраченій сумі. Але все це лише має бути. А поки родина загиблого Героя чекає. Уже рік.
Для того, щоб віддати життя за свою країну, родину, свій дім (навіть якщо його і не було), хлопцям із АТО вистачало лише миті. Думати, шукати якусь вигоду, прокручувати всі варіанти з бюрократичними загадками в них просто не було часу.
Для того, щоб виконати свої обіцянки перед ними, владі потрібні довгі розрахунки, кошти і час. У цьому і вся різниця.

 

 

Ось так рік тому закладали капсулу в фундамент будинку, який має носити ім’я Героя України Івана Зубкова. Замість обіцяної у ньому квартири сім’я загиблого бійця очікує на розслідування кримінального провадження про розтрату бюджетних коштів.

Фото з інтернет-ресурсу УПЦ КП.