Щоб протриматись до кінця поточного року, сіячам розумного, доброго і вічного не вистачає півтора мільярда

Наступного року уряд планує перекласти турботи щодо утримання шкіл на місцеві бюджети. Для фінансово неспроможних громад обіцяють дотацію із державної скарбниці. За словами заступника міністра фінансів Сергія Марченка, «в бюджеті передбачено майже 15 мільярдів додаткової дотації, яка буде йти на фінансування тих районів, які не можуть самостійно, за рахунок податків, профінансувати в тому числі сферу освіти, утримання шкіл».

Тим часом поточного року з фінансуванням теж були проблеми. І вони не обмежувалися винятково сферою профтехосвіти, яку без належного економічного обґрунтування та підготовки раптово передали на фінансування місцевих бюджетів. Загальна заборгованість з зарплати освітянам на 1 вересня, як твердять профспілки, сягала 30 мільйонів гривень.
Через невизначеність долі низки профтехучилищ (закриють — не закриють) у багатьох закладах фактично було зірвано вступну кампанію. Щоб хоча б частково виправити ситуацію, Міністерство освіти було змушене продовжити її до 1 жовтня.
У МОН передачу профтехосвіти на рівень міст обласного значення називають помилковим рішенням, нав’язаним уряду Мінфіном. Кабінету Міністрів довелося виправляти ситуацію за рахунок стабілізаційних дотацій із державної скарбниці місцевим бюджетам, які виявилися не спроможними взяти на себе такий тягар, та оголосити про переведення професійно-технічної освіти на рівень областей.
Перший заступник міністра освіти і науки України Володимир Ковтунець на засіданні профільного парламентського комітету визнав: «...Питання фінансування освіти, в тому числі за рахунок освітньої субвенції, особливо фінансування профтехосвіти, стоїть дуже гостро. Зараз, за даними областей, регіонів, дефіцит коштів для фінансування системи освіти в регіонах (за винятком вищої освіти) становить 1,6 мільярда гривень». Навіть якщо ця сума виявиться завищеною, 2016 року «порядка півтора мільярда гривень потрібно додатково для забезпечення фінансових потреб освіти у всіх регіонах».
Тож найбільшим досягненням фінансового року у МОН вважають те, що система профтехосвіти... вижила. Не розвалилася навіть у таких екстремальних умовах. Але план набору до ПТНЗ не виконано, хоча остаточні підсумки ще не підбито. «Станом на 15 вересня на навчання за рахунок місцевих бюджетів подано 103 тисячі заяв, що становить 82 відсотки від загальних обсягів регіонального замовлення на підготовку робітничих кадрів», — повідомив Володимир Ковтунець. Є регіони, де ситуація краща за середню по країні. На Одещині — сто відсотків виконання, на Тернопіллі та Херсонщині — понад 90 відсотків. Для порівняння: на Миколаївщині — 64 відсотки.
Утім, матеріальна база цієї освітньої ланки, як і раніше, не оновлюється, підручники для неї не друкуються і не закуповуються, є проблеми з підготовкою до зими — паливом забезпечені лише 60 відсотків профтехучилищ. Між іншим, законом передбачено передачу майна ПТНЗ у комунальну власність, але це питання не врегульоване на рівні підзаконних актів. Крім того, більшість закладів профтехосвіти не мають належно оформлених документів на нерухоме майно, що теж гальмує процес.
Хай там як, а деякі місцеві ради до 40 відсотків своїх коштів нині докладають до фінансування освіти. «За нашими оцінками — це той бар’єр, де місцевий бюджет має отримати додаткову підтримку (за рахунок державного. — Авт.)», — підсумовує Володимир Ковтунець.
Тим часом уже з наступного року, як ми згадали на початку, з місцевої скарбниці доведеться утримувати ще й заклади середньої освіти. Це передбачено урядовим проектом державного кошторису на 2017-й.
Бюджетні перспективи уважно вивчили в аналітичному центрі CEDOS. Висновки такі: щоб школи не спіткала доля профтехучилищ, які із січня 2016 року опинилися без грошей на зарплати, стипендії та комунальні послуги, треба ще перед ухваленням держбюджету детально вивчити фінансову спроможність громад. Причому не за принципом вимірювання «середньої температури по лікарні», а в кожному випадку окремо.
Згідно з проектом держбюджету освітня субвенція, з якої фінансують державні (комунальні) школи, наступного року має спрямовуватися лише на заробітну плату освітянам. (Остання, до речі, має істотно зрости — більш як на 33 відсотки.) Раніше з неї фінансувалися усі поточні видатки — насамперед захищені статті витрат, тобто заробітні плати педагогічних та непедагогічних працівників, оплата комунальних послуг та харчування. Але з наступного року уряд пропонує утримувати приміщення шкіл та технічний персонал коштом місцевих бюджетів, нагадують у CEDOS. Це чималі додаткові витрати. За даними аналітичного центру, 2016-го зарплатний фонд технічних працівників у школах становив 7,3 мільярда гривень. До цього треба ще додати витрати на комунальні послуги та енергоносії, які за рік значно здорожчали і 2017-го не зупиняться.
Крім того, якщо у попередні роки кошти субвенції можна було використовувати на капітальні видатки за умови, що покрито усі поточні, то у змінах до Бюджетного кодексу, які йдуть пакетом із проектом бюджету, таку можливість прибрали.
Ще одна важлива новина: 2017 року з освітньої субвенції пропонується фінансувати здобуття повної середньої освіти не лише у школах, а й у закладах професійно-технічної освіти. І це цілком зрозуміло, адже у профтехучилища чимало дітей приходить після 9-го класу. От тільки дивною видається пропозиція уряду зменшити обсяг освітньої субвенції з цьогорічних майже 45 млрд. грн. до 41,9 млрд. грн., закладених у проект бюджету-2017.
Тим часом проект держбюджету на наступний рік не передбачає припинення фінансування за рахунок освітньої субвенції закладів, які мають до 25 учнів, хоча обговорювалася пропозиція підняти цю планку до 40. Якщо місцевим бюджетам бракуватиме ресурсів, вони просто будуть змушені або закривати малокомплектні заклади, або відправляти дітей на два місяці на зимові канікули — щоб зекономити на опаленні.
Як повідомив Володимир Ковтунець, «з 1 вересня почали функціонувати 137 опорних шкіл. Більшість з них мають філії початкових шкіл, які не є юридичними особами». Тим часом за 2016 рік в Україні припинили своє існування 223 малокомплектні школи, понижено статус 314 закладів, переважно — шкіл І—ІІ рівня, в яких після оптимізації залишили тільки початкові класи. Ще 147 шкіл — у стані ліквідації.
Нова і добре обладнана школа у райцентрі завжди краща за стару в селі. Але не для дитини, якій щодня доводиться вставати о пів на шосту ранку, щоб устигнути на шкільний автобус. Або залишатися вдома, якщо транспорт зламався чи не зміг подолати розмиту дощами ґрунтову дорогу. Не виключено, що саме тому на Закарпатті досі не створено жодної опорної школи. Долати гірські шляхи техніці складно.
Якщо з міркувань підвищення якості освіти закриття малих шкіл та створення великих опорних, куди підвозитимуть дітей із кількох населених пунктів, є позитивним кроком, то з міркувань економії — неоднозначним. Про це заговорили навіть у Міністерстві освіти, яке є головним ідеологом програми створення опорних шкіл. «За нашими підрахунками, якщо взяти школу ІІ ступеня (до 9-го класу), в якій навчається 25 дітей, і взяти той середній розмір освітньої субвенції на одного учня (цього року — приблизно 10 тисяч гривень), то утримувати таку школу вигідніше, ніж возити дітей автобусом до 10 кілометрів», — навів свої розрахунки Володимир Ковтунець.
Однак програмі опорних шкіл немає альтернативи, тож шкільні автобуси продовжують закуповувати. «Станом на цей час закупили 231 за рахунок державного і місцевих бюджетів і до кінця року заплановано придбати ще 276», — розповів Володимир Ковтунець.
Залишається сподіватися, що у державному бюджеті на наступний рік передбачать удосталь коштів на будівництво та реконструкцію сільських доріг. Щоб шкільна реформа не загрузла у глибокій калюжі.