Лише півтора року знадобилося запорізькій міській владі (двох каденцій), щоб спочатку довести цілком успішне КП «Преса» до ручки, а тепер його і ліквідувати. Подія сталася на черговій сесії, і сорок депутатів із 55 присутніх підтримали рішення залишити Запоріжжя без газет. Утім, з нами не погодяться й одразу скажуть, що газети в місті продають і надалі продаватимуть приватні намети та прилавки. Так, тільки в продажу є далеко не всі навіть місцеві видання, а переважно «братерські», з додатком у назві «в Украине», газети. За 20 останніх років жодного київського видання (окрім деяких з відомою і в Києві репутацією) в тих наметах бачити не доводилося. А про газети і журнали українською тут просто ніхто і ніколи не чув.

Молодий офіціант ресторану, якому, схоже, й доручили поховати КП «Преса», вже давно звільнився з посади директора. Після нього залишилися хіба що борги. Зокрема, і перед запорізькими виданнями. Під час засідання звітної сесії група пенсіонерів пікетувала будівлю міськради з вимогою повернути їхній місцевій спеціалізованій газеті 100 тисяч гривень, які примудрилося заборгувати згадане комунальне підприємство.


Проте є ще й інша проблема. З огляду на те, що політика бібліотечного керівництва міста йде у фарватері побажань «батьків» Запоріжжя, то побачити там київські видання і, зокрема, «Голос України» майже неможливо. Причин вам назвуть безліч і навіть таку, що «читайте закони в Інтернеті». Поки що білою плямою в цьому плані лишається обласна універсальна наукова бібліотека. А з погибеллю КП «Преса» ще однією точкою в 750-тисячному місті, де можна побачити і нашу газету, буде кіоск на Поштамті. І це все.


Через те нескромне наше запитання: «А чи є в Україні якась інформаційна політика?» — думаємо, викличе гнівну відповідь зацікавлених посадових осіб. Щось на кшталт: «А ми на дурні запитання відповідати не зобов’язані»...


А тим часом Запорізька міська рада ухвалила відозву про звільнення міністра культури Євгена Нищука. Бо, бач, образив своєю відомою заявою і місто, і городян. Утім, водночас депутати ухвалили програму підтримки української мови вартістю у 1,7 мільйона гривень. Щоправда, це на п’ять наступних років. Як її буде реалізовано, ми вже знаємо за досвідом всіх попередніх схожих ініціатив, а ось хто реалізовуватиме — побачимо. Кошти все-таки немаленькі...


Також зазначмо, що не доведи, звичайно, Господь, отримати перезапуск проекту «Новоросія». Бо, зокрема у Запоріжжі, він буде значно успішнішим, ніж у березні—квітні 2014 року. Тому що його послідовно, наполегливо і щоденно готують. До того ж державним коштом. Адже зарплати нашим чиновникам поки що не «сепари» платять. Чи не так?

Запоріжжя.