Хрестів, великих і малих, на дорогах і пагорбах нашої країни багато. Але подібних Івановому символу віри та єднання людей усіх націй і віросповідань, упевнений, немає.
Гора ожила
На Першотравень 2001-го. Іван Юрійович Гузинець (на знімку) з тераси кафе, де відпочивав з друзями, милувався краєвидами. Виноградники, проліски, схили — усе потопало в зелені та квітах. Сонце стояло над горою Керек, на якій Іван зупинився поглядом. Він придивлявся до її крутого схилу, вершини і раптом в голові, наче блискавка, сяйнула думка: «А чому б не поставити на ній файний хрест-символ?»
Гузинця, голову ради старійшин, помічника міського голови знають у Береговому та й далеко за його межами як людину порядну і цілеспрямовану. «Сказав — зробив» — це його сутність. Про свій задум він розповів священикам трьох парафій, які благословили на добру справу, дружині Марійці та синам Івану і Юрію.
...Будувався хрест тяжко. Хоч і була посильна поміч від благодійників і брата — дев’ять з десяти гривень вклав у проект сам Гузинець. Про обсяги фінансування свідчать сухі цифри: гора «з’їла» тонни цементу, тисячі цеглин, метри арматури, 900 машин грунту...
Коли 12-метровий білосніжний символ постав над містом, Іван Юрійович узявся за благоустрій. Доріжки, лави, паркан і 300 ялинок, яворів, горіхів, тополь — це все прикрашає нині пагорб, з якого відкривається неповторний краєвид. Дерева і кущі висаджував сам, поливав кожну рослину привізною водою. Оновлює парк на піщано-глиняній горі донині — що природа знищує морозом чи спекою, а що двоногі нехристи з корінням виривають чи вирубують. До хреста їдуть-ідуть звідусіль — і свої, і туристи-варяги. Серед них трапляються всілякі. Чи тільки Бог суддя варварам? Правоохоронці не реагують на їхні безчинства, хоча могли б взяти унікальне місце бодай під патрулювання. Адже Керек — це не тільки територія Віри, Надії й Любові. На святій горі, як її тепер називають берегівчани, поховані дорогі Івану Юрійовичу люди. А статус кладовища потребує відповідного ставлення з боку влади.
Шлях до вічного
Відкривали Іванів хрест у вересні 2001-го. На цю неординарну подію приїхали колеги загиблого в Києві сина Гузинця, керівники міста і області, десятки депутатів усіх рівнів, представники церков краю, друзі та знайомі. У той день заклали камінь на місці спорудження будинку милосердя. Буде на території і церква, і приміщення для обслуги. Буде з часом, каже благодійник.
А час для нього наче зупинився 13 серпня 2001-го. Того дня родина Гузинця із столиці отримала страшну звістку: у ДТП, рятуючи пішохода, що раптом вибіг на дорогу, загинув син...
22-річний хлопець працював у Києві після успішного закінчення академії. Планував повернутися на батьківщину. Кілька разів приїздив у відпустку і щоразу йшов на гору, де батько ставив хреста, облаштовував місцину. Дуже радів його задуму і з нетерпінням чекав завершення робіт...
...Сина поховали на горі біля хреста, який освятили через 40 днів. Того дня Іван Юрійович від класного керівника загиблого уперше почув, що Іванко дуже просив — наполягав, щоб однокласники зустріли сонце після випускного вечора саме на горі Керек. І таки умовив: через хащі по крутому схилу хлопці й дівчата піднялися на гору. Було це 1996-го. А через шість років Гузинця-молодшого друзі підняли на вершину, щоб навіки залишити там... Ще через шість років біля нього поховали маму, трохи пізніше — вуйка Івана Юрійовича.
Дорога до Хреста єднання для тих, хто сповідує Богові заповіти та моральні принципи мирян, давно стала трактом до духовного. До святого місця і шлях має бути святим, вважали священнослужителі. Їх, як завжди, щиро підтримав Іван Гузинець, який очолює Фонд «Хрест єднання», громадську організацію, створену ним 2001-го.
Так народилася ідея на кілометровому підйомі до вершини поставити 14 хрестів. Саме стільки — 14 разів — Ісус Христос зупинявся, несучи свій хрест на Голгофу.
...Торік у вересні освятили хресну дорогу до знакового Іванового хреста, що височіє над містом. Серед чотирнадцяти символів віри і єднання, поставлених за кошти місцевих благодійників, стоїть хрест і від родини Гузинця...
До речі
У Литві на горі бажань стоїть хрест. Розповідають, що коли повісити на нього маленький хрестик — усі мрії здійсняться...
Кажуть, на плечі треба брати стільки, скільки донесеш. Іван Юрійович усе життя ніс за кількох.
Берегове
Закарпатської області.
Фото автора.
