Українське Придунав’я, що включає Болградський, Ізмаїльський, Кілійський, Татарбунарський, Саратський та Арцизький райони, в побуті називають Бессарабія. Але такого географічного найменування в Україні не існує.

На цій території проживають болгари, українці, гагаузи, молдавани, румуни, албанці, росіяни.

Зовні спокійне, часом навіть сонне життя цього краю останнім часом буквально вибухнуло подіями, про які заговорили в Брюсселі, Страсбурзі, Кишиневі та Москві.

А до районного центру Болград було введено батальйон Національної гвардії. За заявою начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області Дмитра Головіна, це було зроблено «з метою поліпшення криміногенної ситуації й запобігання провокаціям і спробам розхитати складну суспільно-політичну ситуацію в південних областях Одещини». До Болграда було передислоковано зведений підрозділ військовослужбовців-гвардійців із Житомирської, Чернігівської та Черкаської областей. Гвардійці патрулюватимуть разом із поліцією вулиці Болграда, відпрацьовуватимуть за орієнтуваннями певні місця для поліпшення криміногенної ситуації.

Операція «Шатун»-2

Хто намагається розхитати ситуацію, кому це вигідно?

Дмитро Головін заявив, що правоохоронцям відомо що «є в південних районах люди, в тому числі прихильники країни-агресора, зацікавлені в дисбалансі політичної ситуації. От наявність Нацгвардії й забезпечить публічний порядок, ніхто не нарікатиме, що нібито Болградський район — розсадник, наприклад, «сепаратизму». Такого не буде: тут є також патріотично налаштоване місцеве населення, якому війна не потрібна. А Нацгвардія — одна з невеликих цеглин, що утримують ситуацію».

На березневій сесії Одеської обласної ради було ухвалено рішення № 333 від 21 березня 2017 року. Експерти вважають це рішення з багатьох питань спірним, а деякі вбачають у цьому документі вимогу до уряду України закласти основу для автономії болгар у межиріччі Дунаю та Дністра. У цьому рішенні депутатського корпусу Одеської облради міститься спроба юридично закріпити «можливе укрупнення Болградського району за рахунок приєднання до нього всіх (!) населених пунктів півдня Одеської області з болгарським, гагаузьким та албанським складом населення». Тобто «породити» на базі декількох бессарабських районів нове адміністративне утворення.

По суті, це рішення стало другою серією подій дворічної давнини, коли на так званому з’їзді в Одесі була зроблена спроба утворити «Народну раду Бессарабії» (НРБ). Два роки тому політичний авантюрист — придністровець Дмитро Затуливітер, щедро простимульований московськими кураторами, заявив: «Свою місію ми бачимо в тому, щоб Бессарабія отримала статус національно-культурної автономії. Наші народи повинні бути гідно представлені в політичному та економічному житті України, наші громади повинні впливати на рішення, які стосуються нашого краю...».

Ці й інші тези виступу українські правоохоронці кваліфікували як кримінальне правопорушення — публічні заклики до сепаратизму. І в ті само квітневі дні 2015-го співробітники СБУ оперативно притягли Затуливітера до відповідальності за сепаратистську діяльність, у тому числі за публічні заклики й поширення матеріалів із закликами до зазіхань на територіальну цілісність, зміну кордонів території або державного кордону.

Не варто дивуватися, що навіть представники ОБСЄ зацікавилися політичною ситуацією, що загострилася, в південних районах Одеської області.

Лідери політичної партії «Наш край» народний депутат Антон Кіссе, заступник голови Одеської облради Юрій Дімчогло, голова фракції «Наш край» Олександр Кащі та інші впливові функціонери опинилися в епіцентрі цієї політичної ситуації. Ситуації, що за певних умов може з регіональної, перетворитися на національну проблему.

Імовірно, через певні прогнози розвитку ситуації в бессарабських районах Болград опинився цього року в полі зору Міжнародної кризової групи (Іnternatіonal Crіsіs Group), що базується в Брюсселі, має філії в десятках країн і спеціалізується на запобіганні потенційно конфліктним ситуаціям в «гарячих точках». Зі штаб-квартири ІCG негайно відправили в райцентр «антикризову» групу, очолювану аналітиком Пітером Палмером для зондування ґрунту. Відбулися його закриті зустрічі з в.о. голови Болградської райдержадміністрації Андрієм Гарваловим і депутатами, після завершення яких Палмер не приховував, що «метою візиту є з’ясування суперечностей між різними середовищами українського суспільства за етнічними, мовними і політичними ознаками, а також зусилля заради підтримки діалогу на місцях і зменшення напруженості». У тому числі мова йшла про заходи, пов’язані із проведенням політики децентралізації.

Децентралізація — процес добровільний

Сьогодні вже ясно, що ті політичні сили, які доклали й продовжують докладати зусиль для створення громадської напруженості в придунайському регіоні для формального виправдання своїх дій, обрали процес децентралізації. Емісари політичних сил віщали й продовжують віщати в населених пунктах, що «насильницька децентралізація призведе до того, що болгарські або, приміром, молдавські села можуть опинитися в різних територіальних громадах, що негативно позначиться на єдності болгарської або молдавської діаспори».

Юлія Молодожен, доктор наук з питань державного будівництва, що очолює Одеський центр розвитку місцевого самоврядування, каже, що, реалізуючи державну політику з децентралізації, вчені Офісу реформ досліджували ситуацію в різних районах Одеської області, в тому числі в бессарабських. І переконалися, що коли організовано чиниться спротив адмінреформі і водночас організатори посилаються на поліетнічний чинник і обстоювання інтересів однієї з нацменшин, хоча насправді відсутні факти обмежень або порушень таких інтересів, то йдеться не про що інше, як про реалізацію певних політичних задумів.

В’ячеслав ВОРОНКОВ.

Одеська область.

 

КОМПЕТЕНТНА ДУМКА

 

Анатолій БОЙКО, експерт Комітету виборців України:

— Дискусія навколо створення «єдиного й неподільного» Болградського району — винятково штучна й маніпулятивна. Це цинічна спроба певної політичної сили, одного з чинних народних депутатів та їхніх спільників на рівні районних «еліт» забезпечити подальшу недоторканність свого становища, бізнес- та інших інтересів у цій частині Одеської області. Вони банально хочуть царювати як мінімум у межах Болградського району, а ще краще — коли вдасться приєднати до нього додаткові населені пункти, відірвавши їх від сусідніх районів під ширмою забезпечення етнічних прав населення. І тут у кожного свій інтерес. Районні «еліти» просто хочуть зберегти своє домінуюче становище, тому що через децентралізацію й можливе об’єднання з іншим районом побоюються його втратити, перестати бути районними «князьками». А їхні обласні «куратори» бояться втратити контроль над своєю «вотчиною», тому що теж опираються на районні «еліти».

Нині група вихідців із Бессарабії намагається будь-якими засобами сформувати в людей ілюзію захисту чиїхось прав. Але, по-перше, вони повинні надати відповідне підтвердження, що ці базові права й інтереси порушено і що проблема взагалі існує. Однак жодного підтвердження ці «добродії» надати не можуть. Немає таких фактів, наскільки мені відомо, і в зарубіжних спостерігачів, зокрема представників місій ОБСЄ та ООН.

По-друге, навіть якщо проблеми виникли, чому б члену парламенту не взятися й не розробити самому або із групою однодумців відповідні зміни або виправлення в законодавство, не сформувати проект державної програми підтримки певної групи людей? Чи є такі проекти або програми? Не доводилося чути. Мовчать про це й партійні сайти, й інші інформаційні рупори. Зате реально чуємо вимоги про надання в пряме або непряме підпорядкування території району.

Тому вважаю неприпустимим на цих абсолютно надуманих підставах створювати перешкоди реалізації на території Бессарабії однієї із ключових реформ у країні — децентралізації. Тим паче абсурдно створювати «особливі» умови для одного району в межах країни.

Водночас хочу зауважити: все це мерхне й відходить на другий-третій план, якщо звернутися до іншого контексту — нещодавніх зухвалих спроб створення на цих самих територіях так званої «Бессарабської народної республіки» (БНР) за підтримки Кремля. Дуже не хотілося б думати, що створення «само-стійного» і «особливого» адміністративно-територіального утворення в Бессарабії — це реанімація ідеї про БНР, тільки під іншим соусом».

 

Микола СТОЯНОВ, заслужений юрист України:

— Я — болгарин, на моїй малій батьківщині — в Іванівському районі Одеської області — проживають чимало болгар. І, звичайно, всі ми уважно стежимо за тим, що відбувається в Бессарабії. Як юрист, можу сказати, що болгарська національно-культурна автономія, що плекається, в розумінні її ідеологів — це адміністративне утворення, що не має жодного стосунку до реалізації закону про децентралізацію загалом і процесу укрупнення громад зокрема. Те, що пропонується в Одеській області, є втіленням у життя ідеї, що нічим, по суті, не відрізняється від «Бессарабської народної республіки», що зазнала фіаско. Політичні верески про окрему національну самосвідомість семи народів, що населяють межиріччя Дунаю та Дністра, які, мовляв, піддаються приниженням, — не більше, ніж демагогічна, лицемірна балаканина.

Політичну істерику про створення Болградської автономії треба припиняти й випалювати розжареним залізом. Руйнування моноліту єдиної Української держави починається з першого маленького, але яке має величезну вибухову силу, рішення про створення культурно-національної автономії. Як юрист можу прогнозувати: звернення Одеської облради про закріплення самостійності Болградського району не матиме жодних правових наслідків, а є лише черговим кроком до розхитування й так непростої ситуації на Одещині.