Твори українських митців можна зустріти у кращих галереях світу. Проте, за поодинокими винятками, на кшталт музею О. Архипенка у Вудстоку (США), персональних музеїв наших художників за кордоном практично немає. І ось на початку літа 2017 року в Желєзніце (де трохи більш як 1000 мешканців) такий заклад відкрився. Ці мальовничі місця звуться Чеським раєм, це район на північному сході країни.

Пам’ятник І. Падалці.

Саме тут з’явився унікальний приватний музей видатної української скульпторки другої половини ХХ — початку ХХІ ст. Інни Коломієць. Урочисте відкриття, що відбулося за підтримки Регіонального українського товариства в Східній Чехії, відвідав Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чехії Євген Перебийніс із дружиною Ольгою.
Музей Інни Коломієць побудовано 2011 року на ділянці, що належить її онукові Данилу (він — син чеського художника Михайла Щиголя). Скульпторка померла в 2005-му. Тоді ж постало питання про збереження її мистецького доробку. Частина колекції її творів малої пластики, успадкована Данилом, потрапила до Желєзніце й зберігалася в майстерні його батька. Виставка, організована в 2007 році спільними зусиллями Михайла Щиголя та Вадима Коломійця (сина Інни Коломієць) у містечку Вокшіце, вперше познайомила чеського глядача із творчістю української художниці. А майже через десять літ, завдяки зусиллям непересічної людини й тонкого художника Михайла Щиголя, його родини та друзів у Чехії, з напівзруйнованої господарської будівлі постав справжній музей.
Його експозиція розгорнута і в будівлі, і в прилеглому ландшафтному парку. Тут затишно розташувались шістдесят творів Інни Коломієць. Другий поверх майже цілком відведено під виставку керамічних творів дочки Інни Коломієць та матері Данила — Марини Хусід, яка була багатообіцяючою художницею, але трагічно загинула в 1988 році.
Європейські виставкові стандарти такі, що на кожен твір малої пластики має відводитися до 1—2 м2 експозиційної площі. Тут — набагато тісніше! Варто віддати належне хисту й смаку Михайла Щиголя. Він згадав давню розповідь Інни Коломієць про музей японського буддистського монаха та скульптора XVII ст. Енку. Колись цей музей вразив її надто щільним розташуванням численних дерев’яних скульптур Будди. Спершу здається, що це хаос, потім тебе захоплює неймовірна енергетика цього скупчення культових скульптур.
Побудований з пісковику та дерева Музей Інни Коломієць гармонійно наслідує тутешню чеську, співзвучну українській, традицію народної архітектури. Для відвідувачів видано каталог та сувенірну продукцію.
Цей затишний куточок Желєзніце переносить вас у світ симбіозу мистецтв — графіки, скульптури, архітектури та ландшафтного дизайну, що працюють як єдине злагоджене ціле, не втрачаючи атмосфери домашнього затишку.
На подвір’ї гостей зустрічає скульптура-алегорія України. Ця робота акумулює в собі специфічні риси скульптурного мислення Інни Коломієць: властиву навіть її камерним роботам монументальність, узагальнене трактування образів і при цьому велику увагу до деталей.
Представлені в музейній експозиції шамотні та дерев’яні твори художниці зроблені протягом тривалого часу — від 1970-х рр. до 2005-го. Ескізні рисунки до деяких скульптур дають змогу зазирнути в її творчу лабораторію та відкрити для себе Інну Коломієць як блискучу рисувальницю. Скульптура й рельєфи зазвичай є частиною певних серій робіт: «Середня Азія», «Чорнобиль», «Іспанія» з творами-алюзіями на роботи Веласкеса та Пікассо.

Марина СТРЕЛЬЦОВА,
мистецтвознавець.
Фото надане автором.

P. S. Ось кілька відомих робіт Інни Коломієць, які можна побачити в Україні: пам’ятник І. Падалці в Жорнокльовах (1974); пам’ятник кобзарю Вересаю в Сокирницях (1978); пам’ятник композиторам М. Березовському та Д. Бортнянському в Глухові (1995).