У Німеччині намагаються сформувати урядову коаліцію
Зараз у Німеччині розігрується найнесприятливіший політичний сценарій. Те, що вже давно стало реальністю в інших європейських країнах, а саме — неможливість сформувати дієздатний уряд після загальних виборів, наздогнало, нарешті, й найбільшу країну Європи, локомотив Європейського Союзу.
Вибори до німецького Бундестагу відбулися 24 вересня. Християнські демократи, блок ХДС/ХСС, отримали на цих виборах рекордно низький відсоток голосів — 32,9. Але й основні конкуренти блоку, соціал-демократи, також поставили антирекорд. Вони набрали ще менше — 20,5 відсотка, що змусило громадськість говорити про небезпеку перетворення цієї колись великої партії на дрібну й не дуже впливову. В Німеччині є поняття «велика народна партія». Таких у країні завжди було дві — Християнсько-демократичний союз і Соціал-демократична партія Німеччини. Обидві зазнали значного скорочення підтримки виборців, однак у соціал-демократів цей процес відбувся у значно більшому масштабі.
Партійні аналітики одразу стали робити арифметичні обчислення і дивитися: яку коаліцію може бути створено за таких умов, коли головного переможця й головний сюрприз виборів, праворадикальну «Альтернативу для Німеччини» з її 12,6 відсотка голосів, ніхто, зрозуміло, до компанії брати не схотів. До того ж Мартін Шульц, голова СдПН, спеціально кооптований на цю посаду з Європарламенту для завоювання перемоги на виборах («Голос України» докладно писав про це), поквапився одразу ж заявити, що знову формувати «велику коаліцію», ГроКо (від Grosse Koalition), не має наміру.
Це спричинило збурення в лавах партійних політиків и змусило говорити про можливі нові вибори, якщо так звана «ямайка» (за партійними кольорами ямайського прапору — «чорні» християнські демократи, «жовті» ліберали й «зелені») зазнає поразки.
Й от уже кінець року, а урядову коаліцію не сформовано. Спроба домовитися про «ямайку» провалилася. Причиною став вихід з переговорів лібералів — Вільної демократичної партії Німеччини. Про це заявив голова партії Крістіан Лінднер, який підкреслив, що краще вже взагалі не йти у владу, аніж у такій коаліції. Занадто багато накопичилося проблем, що жодним чином не вирішуються
Така позиція голови партії, що багато десятиліть повоєнної історії Німеччини була відданим сателітом, сестрою християнських демократів, видається дуже дивною. Спостерігачі пояснюють це по-різному — і надмірним честолюбством самого Лінднера, і провальною політикою партії в останнє десятиріччя, внаслідок якої вона не входила до Бундестагу й низки земельних парламентів. Тепер, коли інтерес виборців до вільних демократів знову зріс, вони вирішили обійняти більш незалежну позицію. І це їм цілковито вдалося. ВДП тримала в руках «золоту акцію» і скористалася нею, от тільки до чого призведуть ці партійні ігри, поки що ніхто не може прогнозувати.
Один з варіантів виходу з кризи — формування уряду меншості. Це передбачено Конституцією Німеччини, але ще жодного разу не здійснювалося на практиці. Однак уряд меншості все одно повинен очолювати канцлер, якого обирає Бундестаг абсолютною більшістю голосів. Якщо дві спроби не дали потрібного результату, третього разу для обрання канцлера достатньо вже звичайної більшості. Тоді рішення приймає федеральний президент Німеччини. Він або затверджує кандидата, що переміг, або розпускає Бундестаг. За всіма прогнозами, Ангела Меркель може перемогти в третьому турі й очолити уряд меншості, оскільки федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр навряд чи схоче знову пропустити країну через загальні вибори.
Однак і від уряду меншості вирішили відмовитися, оскільки він все одно не буде стабільним и не зможе вирішувати поставлені перед державою непрості завдання.
Тому Мартін Шульц, головний соціал-демократ Німеччини, вирішив показати, що він більшою мірою державний муж, аніж партійний політик, і заявив про готовність відновити переговори про велику коаліцію. Однак бачить він велику коаліцію дещо інакше, ніж раніше. Запропоновано так звану коопераційну коаліцію — КоКо. Це нова для Німеччини форма урядового співробітництва, що закріплює лише деякі ключові проекти й залишає більший простір для опозиційних маневрів усередині коаліції. Зрозуміло, що такий варіант викликає різкі заперечення у лавах християнських демократів. Голова ХСС і прем’єр-міністр Баварії Хорст Зеехофер назвав таку коаліцію ясельною групою повзунків, де кожний дряпається в свій бік. Однак оскільки ХСС також втратила багато голосів на виборах до Бундестагу, а сам Зеехофер готується скласти з себе повноваження прем’єр-міністра наступного року, його слова в даному випадку мають не надто великий вплив.
А тим часом соціал-демократи ведуть зондувальні переговори з майбутніми партнерами по коаліції. Як висловився минулого тижня журналіст німецької радіостанції «Дойчландфунк» Франк Капеллан, соціал-демократи зондують ґрунт з приводу того, чи потрібно зондувати ґрунт для можливих переговорів.
Хоч там як, але саме КоКо видається зараз найбільш прийнятним варіантом. Це своєрідний «третій шлях», окрім двох інших — міцної «великої коаліції» та розпуску парламенту. Ідея належить лівому крилу соціал-демократів, які побоюються, що в традиційній коаліції з християнськими демократами вони знову втратять свою індивідуальність і сприйматимуться громадськістю лише як слухняні сателіти. В попередній «великій коаліції», що правила у Німеччині з 2013 року, було підписано коаліційний договір обсягом у 185 сторінок. У цьому документі все було визначено до дрібниць. Потім ці рішення набували в Бундестазі форми законів. Нинішні соціал-демократи не хочуть більше такої форми співробітництва, де повністю втрачається обличчя партії.
У коопераційній коаліції кожне нове питання обговорюватиметься у парламенті, й буде зрозумілою позиція кожної партії. Не буде жорстко прописаних позицій з тих чи інших питань. Партії-члени коаліції можуть приймати рішення незалежно одна від одної.
Хоча Хорст Зеехофер і заявив, що не можна водночас бути в коаліції і в опозиції, видається на те, що цей варіант набирає дедалі більшу кількість прибічників. Як розвиватиметься ситуація далі — покаже майбутнє. Формування нового уряду очікують не раніше березня наступного року.
Марія Копиленко, директор Інституту проблем Німеччини, заслужений журналіст України.
