На початку грудня всі німецькі й світові ЗМІ повідомили про банкрутство акціонерного товариства «Беата Узе». Що це за підприємство й хто така сама Беата Узе, чому про неї так багато пишуть?

За статистикою, 98 відсотків німців знають це ім’я. Знають його й багато клієнтів її фірми по всьому світу. А фірма, яку вона заснувала 1951 року, — не звичайна, це відважний і розкутий виклик суспільству, яке щойно почало приходити до тями від жахів нацизму й руйнівної програної війни, що супроводжувалися тотальною несвободою як примусовою, так і добровільною, як зовнішньою, так і внутрішньою.

Йдеться про жінку, якій судилося завжди бути першою. 1937-го, у вісімнадцятирічному віці, вона отримує посвідчення пілота й стає першою в світі жінкою-каскадером. Заробляє гроші, переганяючи літаки через усю країну, виконуючи фігури вищого пілотажу, в тому числі й для кіно, доставляючи вантажі. Встигла Беата попрацювати й на німецький вермахт, через що 1945 року їй довелося терміново тікати з сином з радянської зони окупації у місто Фленсбург, на півночі Німеччини.

Незабаром з’ясувалося, що союзники заборонили німцям літати, й колишній майстрині кульбітів у повітрі довелося шукати собі інше заняття. Вона геніально намацала основну больову точку тодішнього німецького суспільства. Надлишок жінок, дефіцит чоловіків, безпечний секс і задоволення фізіологічних потреб обох статей. А ще — досягнення психологічної розкутості жінки, відмова від звичного підпорядкування чоловікові, від традиційних трьох К — кіnder, кuche, кirche (діти, кухня, церква). Недарма її фірма, а потім і перший в світі секс-шоп називалися спочатку «Гігієна шлюбу».

Вона починає випускати брошури на цю тему й відправляти їх поштою клієнтам разом із засобами контрацепції. У книжечках говорилося не лише тільки про фізіологічні речі, а й про те, що жінка більше не може бути машиною для народження дітей і задоволення потреб чоловіка, як це було досі. Віднині жінці пропонувалося стати самодостатньо одиницею в інтимних стосунках з партнером.

Це був прорив, можна сказати, революція задовго перед знаменитою сексуальною революцією 1960-х. Власне, саме Беата Узе й сприяла її зародженню та розвитку. У 1962 році, коли вона відкрила у Фленсбургу свій славнозвісний магазин, її фірма мала вже 5 мільйонів клієнтів.

Не слід забувати, що це були часи без Інтернету, без мобільних телефонів, навіть без відеомагнітофонів. Така річ, як порнофільм, була доступна для перегляду лише в дуже специфічних місцях, у кварталах «червоних ліхтарів», у сумнівних «кублах розпусти». Беата Узе позбавила еротику й секс присмаку заборони, вульгарності й відкрила їх для всіх, хто цього потребував. Тому еротичні музеї Беати Узе, де можна було побачити різноманітні експонати на делікатну тему, зайти до магазину з великою кількістю специфічних товарів і переглянути еротичний фільм в індивідуальній кабінці, мали надзвичайний попит. Вони розміщувалися в усіх великих німецьких містах на найкращих, центральних вулицях, не помітити їх було просто неможливо.

Беата Узе дедалі більше розширювала своє підприємство, його філії з’явилися у багатьох інших країнах, кількість співробітників зростала. Сама вона стала символом нової німецької жінки, феміністки, пропагандисткою нудистського руху в Німеччині. І це на тлі суспільного несприйняття усіх форм гомосексуалізму та інших сексуальних «відхилень».

Навіть смерть Беати Узе 2001 року не похитнула основ створеної нею імперії. 

Однак, як-то кажуть, «біда прийшла, звідки не чекали».

Розвиток сучасних телекомунікаційних технологій, поява Інтернету й пов’язаних з ним можливостей обміну інформацією стали тим «всесвітнім потопом», за виразом польського письменника-фантаста Станіслава Лема, що захлеснув її корабель.

Механізм легко простежити на прикладі відеосалонів і пунктів прокату касет і дисків. Коли ще якихось десять років тому подібні підприємства процвітали в усьому світі, то тепер вони просто зникли з топографії міст планети. Навіть у найвіддаленішому африканському селищі є мобільний зв’язок, а разом з ним й Інтернет, а разом з Інтернетом — доступ до необмеженої кількості відеоматеріалів. В усякому разі, співробітники концерну Беати Узе назвали однією з причин банкрутства велику кількість безплатних порнофільмів у Інтернеті й конкуренцію інтернет-магазинів інтимних товарів. Недарма сама Беата Узе, ніби передбачаючи такий результат, говорила перед смертю, що сексуальність стала надто масовим продуктом, щоб приносити хороший дохід.

Крім того, сексуальна розкутість і вседозволеність досягли такого масштабу, що стидатися доводиться вже не їх, а відсутності схильності до цих зразків поведінки, що їх нав’язує громадська думка.

Коли у Фейсбуку всі ставлять на аватарку гомосексуальну веселку, то ніби совісно не підкоритися загальному драйву. От і виходить, що відсутність заборон позбавила заборонений плід його привабливості.

Якщо можна все, якщо можна публічно говорити про свою сексуальну орієнтацію, як це зробив один із нещодавніх бургомістрів Берліна Клаус Воверайт, заявивши: «Я голубий, і це добре!», якщо парламент приймає закон про «шлюб для всіх», то Беаті Узе в такому світі вже просто немає що робити.

Вона стала таким самим анахронізмом, як телефонні будки, маргарин і куріння у приймальні в лікаря. Всьому свій час.

Разом із нею закривається і цілий розділ повоєнної історії Німеччини. Лишається тільки заявити про фінансову неспроможність і спробувати врятувати уламки корабля.

Беата Узе зробила свою справу і може йти.

Марія КОПИЛЕНКО,
директор Інституту проблем Німеччини,
заслужений журналіст України.