Після тривалих дебатів, обговорень і навіть обіцянок США застосувати економічні санкції проти компаній, які візьмуть участь у будівництві ділянки газогону «Північний потік-2» по дну Балтійського моря, ФРН дала останні необхідні дозволи для спорудження та експлуатації його 85-кілометрового відтинка у німецькій економічній зоні — в її територіальних водах та на суходолі.

Річна пропускна спроможність цього газогону, власне, системи з двох паралельних трубопроводів загальною протяжністю 1220 км, становитиме 55 млрд куб. м блакитного палива. Він має з’єднати російське місто Усть-Лугу з німецьким Грайфсвальдом.
У вівторок представник компанії «Nord Stream» повідомив, що дозволи інших держав-учасниць — Росії, Фінляндії, Швеції і Данії — теж буде надано вчасно. Це, за його словами, дасть змогу розпочати будівництво за планом — цього року, а закінчити — наступного. Як і раніше, проти реалізації проекту заперечують країни Балтії, Польща, Україна, значні перестороги висуває Єврокомісія.
Списів навколо спорудження «Північного потоку-2» потрощено чимало, оскільки реалізація проекту відбувається у ситуації, коли країни ЄС і США запровадили проти РФ економічні санкції. Особливо принципову позицію щодо обмежень має уряд ФРН, передусім канцлер Ангела Меркель. Адже друга черга газогону «Північний потік-2» передбачає транспортування природного газу з РФ безпосередньо до Німеччини — в обхід ліній української ГТС.
Утім, думки щодо цього у самому німецькому політикумі розбіглися. Представники одних політичних сил наголошували, що відмовитися від «Північного потоку-2» — собі дорожче, бо йдеться про економічний інтерес Німеччини. Інші застерігали, що споруджувати його — поставити під удар Україну. Та особливо непримиренними є представники великого бізнесу, чиї підприємства активно працюють у цій галузі і які стверджують, що річ не в політиці, а в... енергетичній політиці! А якщо врахувати головного і дуже потужного лобіста у цій справі, колишнього канцлера Герхарда Шредера, то хто б сумнівався, на чиєму боці буде перемога? Тим паче що газогін «Північний потік» працює вже кілька років, а нині йдеться лише про розширення цього проекту. До того ж його реалізовує консорціум приватних компаній, які мають намір використовувати газогін для потреб європейського ринку і які виконують усі вимоги Єврокомісії щодо безпеки, зокрема й екологічної.
А щодо США, котрі закликають Європу відмовитися від проекту, то, зауважують політики й експерти у цій галузі, вони насправді дбають про власну вигоду, маючи на меті підтримати американську газовидобувну промисловість та розширити поставки скрапленого газу на старий континент. І хоч ЄС не хоче послаблення позицій України, але малоймовірно, що він наполегливо й надалі боротиметься за її інтереси. Та для політики місце все-таки залишилося: Захід у непростих відносинах з РФ «жонглює» проектом «Північного потоку-2», як важелем для політичних декларацій...
Утім, немає у цьому нічого дивного. Нині справджується приказка про власну сорочку, яка ближча до тіла: ФРН дала дозволи на будівництво газогону. Тож, усупереч політичним дискусіям і «хвилям» щодо начебто підтримки України, «Газпром» таки реалізовуватиме проект «Північний потік-2».

Наталія ПИСАНСЬКА.

Берлін.