Депутатські зарплати, привілеї, закордонні відрядження і автомобілі не раз спричиняли величезні скандали в Болгарії. Останній вибухнув після того, як у болгарській пресі з’явилася інформація, що у Швеції, населення якої становить понад 9,5 мільйона осіб, є лише 10 службових автомобілів, а всі держслужбовці, політики й депутати користуються громадським і особистим транспортом.

У публікації зазначалося, що парламент Німеччини, в якому 622 депутати,  має у своєму розпорядженні близько 40 службових автомобілів, їхні австрійські колеги й того менше — лише шість, а всі депутати пересуваються на громадському транспорті.
Натомість в автопарку парламенту Болгарії було 116 службових «Мерседесів» підвищеної комфортності. І, звісно, в багатьох виникло природнє запитання: ми, що, багатші за Швецію, Німеччину й Австрію разом узяті? На обурення громадян (мовляв, чому депутати користуються такими дорогими іномарками) тодішній голова Народних зборів Георгій Пиринський дав відповідь, яку болгарські ЗМІ назвали культовою. Він публічно заявив, що дорогі автомобілі необхідні для підтримання авторитету народних депутатів і держави перед «кавалькадою дорогих джипів із затемненими стеклами», які рухаються дорогами країни.
Однак… невдовзі «Мерседеси» було розпродано з поясненням, що вони намотали по 450—500 тисяч кілометрів і їх підтримка та обслуговування коштують дуже дорого. Після чого для автогосподарства парламенту було закуплено переважно автомобілі «Фольксваген Пасат».
Нині 240 депутатів обслуговують майже 100 службових автомобілів, з яких 91 — легковий. В автогосподарстві парламенту є також вантажівка, автобус і кілька мікробусів, що їх використовують для доставки депутатів (24 особи) з будинків, де є службові квартири, і назад. Таким чином, за простим підрахунком виходить, що на 2,4 депутата припадає по одному автомобілю. У штаті парламентського автогосподарства — 83 водія. За п’ятьма парламентськими групами закріплено по одному авто. Решта депутатів можуть користуватися службовим транспортом за попередньою заявкою, погодженою з головою парламентської групи й одним із п’яти заступників голови Народних зборів. Службовий автомобіль надається депутатам для поїздок на зустрічі з виборцями в окрузі й переїзду з одного населеного пункту в інший.
Але більшість користується особистим авто, за що їм належить грошова компенсація. Депутатам, які добираються зі свого виборчого району, що розташований від столиці на відстані понад 500 кілометрів, на рік доплачуєтся 8582 левів (майже 4401 євро). Тим, чий виборчий район розташований за 400—500 кілометрів від Софії, на бензин відпускають 7462 леви (3826 євро), за 300—400 кілометрів — 5970 левів (3061 євро), за 200—300 кілометрів — 4477 левів (2295 євро), за 100—200 км — 2985 левів (1530 євро), менш як 100 кілометрів — 1866 левів (957 євро). Тим, хто обраний у депутати від столиці, належить компенсація за бензин у розмірі 1586 левів (813 євро). Таким чином, ліміт компенсації було визначено для семи окремих зон.
Голова Народних зборів парламентським транспортом не користується. Спікеру, як і ще чотирьом найвищим державним посадовцям, броньований автомобіль надає Національна служба охорони (НСО), яка має свій автопарк і самостійний бюджет у розмірі 40 мільйонів левів (20 млн євро) на рік. Штат НСО — 1200 осіб, основне завдання яких — охорона 5 осіб.