Об’єднання України неможливе без примирення. Мова не тільки про те, щоб приєднати назад окуповану сьогодні територію. Йдеться насамперед про те, щоб з’єднати серця, душі й мізки тих людей, які проживають на тимчасово окупованій частині України.

Ці люди мають відчувати, що в Україні на них чекають. Вони повинні отримати впевненість, що їхня нинішня територія також пов’язана з позитивними перспективами й для них самих, і для їхніх дітей. Таку думку в інтерв’ю «Голосу України» висловив Генеральний консул Федеративної Республіки Німеччина в Донецьку Вольфганг Мессінгер, який на днях побував у Сєверодонецьку з робочим візитом. На Луганщині він не вперше, і цього разу його цікавила реалізація в Сєверодонецьку міжнародного проекту «Музику чути  крізь стіни», який спонсорує МЗС Німеччини.

Вольфганг Мессінгер.

— Пане Мессінгере, Луганщина відкрила діалог про те, які можливості є в громадянського суспільства під час збройного конфлікту й загострених протиріч для їх подолання чи, принаймні, зменшення. Що ви думаєте з цього приводу?

— Когось із вас конфлікт торкнувся безпосередньо, когось побічно, але в принципі в Україні немає такої людини, яка б так чи інакше не мала стосунку до тих подій, що відбуваються на сході України. Під час таких конфліктів політичні й військові позиції часто загострюються, причому це відбувається дуже швидко, а от повернути все назад, на круги своя, дуже складно. І найбільше від цього страждає цивільне населення. Його думку вже не питають, оскільки нібито ідеться про високі політичні справи, про конфлікт на високому політичному рівні, на якому він і має вирішуватися. Це справедливо тільки для певного ступеня дипломатії. Подібні переговори на високому міждержавному рівні ми називаємо переговорами дипломатії першого порядку. Такі переговори, наприклад, відбуваються в «нормандському форматі», в ОБСЄ, в ООН та в інших міжнародних організаціях.

— І в Мінську, в тому числі?

— Зустрічі сторін у Мінську займають центральну позицію в таких регулярних переговорах, де кожні два-три тижні засідають робочі групи. І до сьогоднішнього дня найкращим результатом цієї роботи стали договори про припинення вогню, як, наприклад, зараз, під час збору врожаю. А от у частині обміну полоненими домовленості, на жаль, повністю не виконуються. Успішніші переговори на практичному рівні. Саме цими питаннями займається робоча група, яку очолює бізнесмен з Німеччини пан Пер Фішер і мої колеги з Міністерства закордонних справ Німеччини.

— Чому Німеччина від самого початку погодилася очолювати цю робочу групу?

— Бо в нас є досвід поступового подолання політичних протиріч у ході практичної роботи. Звісно, той час, коли Німеччина була розділена на дві держави, можна тільки умовно зрівняти зі становищем, що склалося сьогодні на сході України. Політичні обставини зараз зовсім інші. Однак ми в Німеччині бачимо одну особливість, одну схожість ситуацій: незважаючи на політичні протиріччя, незважаючи на розрізненість, щоденне життя людей, які безпосередньо страждають від конфлікту, все одно має тривати. Такі питання елементарного виживання, як доставка води, електрики, газу, а також стан доріг, виплата пенсій тощо — все це повинно бути врегульовано. Як показує наш досвід, під час розв’язання цих питань не треба чекати, коли там, нагорі, буде прийнято найбільше і найголовніше рішення. Тому саме у вирішенні практичних завдань дипломатія першого порядку виявляється неефективною. Чому? Однієї з причин можна назвати ту обставину, що вона не наповнена контактами на місцевому рівні, контактами з людьми обох сторін. Це те, що ми називаємо дипломатією другого й третього порядку. Вона передбачає контакти недержавних організацій і місцевих адміністрацій, контакти між громадянами. І сьогодні ми маємо поставити собі питання: у який спосіб можна активізувати дипломатію саме третього порядку?

— Ваша країна може дати якісь рекомендації в цьому напрямі з урахуванням свого досвіду.

— Ще в 2001 році німецький Бундестаг розробив програму, спрямовану безпосередньо на підтримку дипломатії третього порядку, яка називається: «Підтримка міжнародних заходів із протидії кризам, підтримки миру й подолання конфліктів». Для себе я називаю її коротко — програма з примирення. Без необхідного мінімуму взаємоповаги й розуміння жодний захід не може відбуватися успішно. В цьому разі необхідно навчитися примирятися з людьми, котрі мають іншу точку зору. Як сказано в концепції цієї програми, проекти спрямовано на те, щоб конструктивно опрацьовувати причини конфлікту й зону, якої торкається цей конфлікт.

У рамках даної програми ми вже підтримували низку проектів, у яких брали участь громадяни з окупованих територій. І зараз я хотів би використовувати можливість розробляти й подавати свої проекти та пропозиції до цієї програми.

— Міжнародний проект «Музику чути крізь стіни», який почався в нашій області, входить до цієї програми?

— Ні, він підтримується іншою програмою — зі сприяння і співробітництва неурядових організацій, організацій громадянського суспільства. Однак і цей проект спрямовано на примирення. Зрештою, музика перебуває над політичним конфліктом. Не можна сказати, що вона позбавлена політичного підтексту, однак її треба сприймати, аналізувати без якихось ідеологічних і політичних прив’язок.

— Які можливості має громадянське суспільство під час конфлікту? І чи можна подолати стіну за допомогою діалогу?

— Усі ми знаємо про те, хто саме почав цей конфлікт і хто несе за нього відповідальність. Ми можемо сказати це вголос і довго говорити на цю тему. Санкції, що їх нещодавно було подовжено з боку Німеччини проти Росії, свідчать про те, яку позицію стосовно цього займає Німеччина й кого вона бачить відповідальним за конфлікт. Однак скарги нам не допоможуть. Потрібні діалог, спілкування без усіляких упереджень і обвинувачень. Які можливості відкриває нам принцип дипломатії третього порядку?

Що ми можемо зробити в рамках громадянського суспільства для того, щоб хоча б пом’якшити конфлікт, аби щоденне життя громадян стало легшим, щоб люди на непідконтрольних територіях відчували співпричетність із нами. Треба знайти відповіді на ці питання. Ми також готуємося до того дня, коли дипломатія першого порядку, нарешті, видасть відповідне рішення.

Луганська область.

Фото надано Консульством Федеративної Республіки Німеччина в Донецьку.